Гнат Хоткевич - Камінна душа

Наведені рядки несуть у собі, крім високої оцінки, парадоксальну, на перший погляд, несумісність характеристик. А саме: «ліричний шедевр» і виявлені ним «різкі до нещадності риси життя». Але це справді так. Тут і криються «секрети» творчого стилю Хоткевича, найяскравіше виявлені у «Камінній душі».

Помилково було б вважати, що Хоткевич, зараховуючи себе, раннього, до покоління літераторів, які намагалися вийти за межі етнографізму, в «Камінній душі» зраджує набутим творчим настановам. Так, у сюжетну канву повісті покладено баладу «Павло Марусяк і попадя» (її можна знайти у відомому виданні Я. Головацького «Народньїе песни Галицкой и Угорской Руси», 1878), але вона значно змодифікована. Точніше, балада стала лише приводом до задуму. Якщо попадя, головна героїня пісні, справді має «кам’яну душу», заради любаса кидає дитину, хворого чоловіка, господарство, то Хоткевичева Маруся — натура романтична, вона йде в гори за покликом почуттів, тікаючи від сірості та несправжності. Крім того, слід спростувати помилкову думку, що всю повість написано діалектом. Лише мовна партія героїв ведеться діалектом (і тут Хоткевич дотримується точного відтворення життєво-побутово-фольклорних реалій), власне авторова, натомість, послідовно витримана в межах загальноприйнятої літературної норми, хіба що з незначним вкрапленням діалектизмів. І це не випадково. За зовнішніми мовними характеристиками стоять два незалежні один від одного світи, які мають свої ідейно-смислові навантаження. Дійові особи повісті закільцьовані часом і непорушністю, зокрема виконанням ритуальних обрядових дійств, тоді як другий, авторів світ, історично усвідомлений. Яскраво описавши, наприклад, великодні свята та поміркувавши про консерватизм і традиційність верховинців, письменник раптом прохоплюється: «Історія летить нестримним маховим колесом». Присутність автора в «Камінній душі» різновимірна, вона не обмежується лише прямими оцінними «втручаннями» в текст, а виявляється як прототип образу Марусі, яка, захопившись Гуцульщиною, втрачає свої ілюзії в міру зіткнення з реальністю. Шлях пізнання Марусею «казки», а відтак — настроєві зміни і становлять структурну основу повісті, більше того, визначають «ліричний реалізм» письменника.

Ключ до розуміння такої символіки дається вже на початку повісті в народній оповіді про найстаршого ірода Пекуна, який доти сидітиме прип’ятий дванадцятьма ланцюгами до чорної скелі, доки люди писатимуть писанки та розкладатимуть огні на Юрія. Здавна-бо малюнки на писанках були магічними знаками заклинання, охоронцями від злих, недобрих сил, тобто оберегами, і лише зовні — окрасою. А вогнища на Юрія, або інакше — на Великдень, мають велику силу, бо це свято Сонця. Тому й кажуть на Гуцульщині, що Юрій «літечкові відкриває ворота». І, як правило, Юрій, «кам’яний лицар», спускається на народні пошанування з гір на коні, бо кінь, за прадавніми віруваннями, — син Сонця.

Стан тривоги й непевності виникає саме у зв’язку з коментарем цієї оповіді всезнаючим автором: «Щось передчувала народна душа.., — пише він, — прийде час — і не мут уже більше писанок писати: у Косові на фабриці їх нароблять. А відтак мине потреба і в писанках самих,

і в тім, що викликало їх писання. Згинуть повір’я й віра з ними, не стане гуцулів з їх оповіданнями, ношею й культурою минулих віків. Згиб-не цей світ — і Пекун розкуєт си!»

Хоткевича як письменника завжди цікавили глобальні проблеми, а щодо України — трагічні, але героїчні сторінки її історії. Довбуш, Хмельницький, Берестечко — явища одного порядку. А для нього таким явищем була і Київська Русь. Відсутність княжої особистої відповідальності за долю держави і стала Хоткевичу поштовхом написання п’єси «Слово о полку Ігоревім». Його п’єса справляє враження складеної мозаїки зі «Слова о полку Ігоревім», літописних оповідань, сказань і повчань, «знаної драматургом не менше за першого ліпшого спеціаліста», — як вважав О. Білецький. Вона яскраво відтворює картину життя, соціальних взаємин, думок і почуттів XII ст., із війнами і княжими суперечками, з бенкетами, з гуслярами й мешканцями лісових нетрів, чаклунами, барвистою народною юрбою...

Видавництво

«Школа»

Літературно-художнє видання

Серія «Бібліотека шкільної класики» заснована 2005 року

Хоткевич Гнат Мартинович КАМІННА ДУША

Для старшого шкільного віку

Обкладинка Задорожної Наталії Валентинівни

Редактор М. О. Луговська Художній редактор Я. В. Задорожна Технічний редактор Н. Ю. Якушко Коректор Ю. М. Мєзєнцева Комп’ютерна верстка К. А. Кобзар