Анджей Піліп`юк - Хроніки Якуба Вендровича

- Але в мене є ще одна проблема. Тут в околиці крутиться якийсь Якуб Вендрович.

- Правда. А й справді до Войславіц рукою подати! Ех, старий Якуб...

- Ну, власне. А хто він?

- Якуб? Спеціаліст широкого профілю. Найкращий світський екзорцист в країні. Тобто, поки тверезий, а це рідко трапляється. Інколи церква, широко не розголошуючи, користується його вміннями.

- А які саме вміння? Що він вміє?

- Існує такий жарт, що злого духа можна вигнати сильнішим злом. Щось у такому стилі. Звичайно, що Якуб не використовує нечисті сили зла, але, здається, нечисть таки не переносить компанії самого Якуба. А два священики, які пробували його висповідати, отримали інсульти від почутого.

- Звучить не дуже обнадійливо.

- Ні. З ним якраз не все так погано. Він всього лиш божевільний алкоголік і соціопат... Але, чого дивуватися, живемо при соціалізмі! Так, він порушує всі закони і правила тих безбожників через одну лише думку, чисту і щиру радість, яку отримує від того ж таки порушення. Але своїх не ображає.

- Своїх?

- Якщо він тобі запропонував свою співпрацю, то можеш спати спокійно. Жодна волосина не впаде з твоєї голови. А якщо звернешся до нього про допомогу, тоді обов'язково допоможе.

- Хм... І останнє питання.

- Навіть знаю яке. Що тут відбувається? Ця парафія вже приречена. Вона існує вже п'ятсот років, і недавно єпископат дійшов висновку, що час піддатися. Немає сенсу чинити опір.

- Не розумію.

- Це все, що я можу тобі сказати.

В трубці зазвучали короткі гудки, що означало завершення розмови. Саме в цей час знову приїхали міліціонери. На даху патрульного автомобіля була прив'язана труна, збита як-небудь і з чого попадя. Машина зупинилася, і з салону вийшов Юзьва.

- Ну, отче, його треба поховати по-християнськи, - сказав без зайвих вступних слів.

- Занесіть його в костел, - спокійно мовив. - Я зараз пошукаю катафалк. Меса, якщо я не помиляюся, завтра зранку.

- Нам би, того... Нам би його сьогодні поховати... - обізвався другий міліціонер. Він говорив дуже в'яло і не чітко, так, ніби звуки людської мови творилися десь глибоко в горлі, -завтра ж неділя. Ми не хочемо Вам мішати.

Отець Павел кивнув головою на знак згоди.

-1 скільки коштує така послуга?

Може, це був лише тон вимови, але священик відчув, що якби він назвав ціну, яка б перевищувала їх очікування, то відразу ж отримав би по голові тими волосатими лапами.

- У католицькій церкві немає ж цінника. Добровільна пожертва, - нагадав і відразу зрозумів, що до практикуючих віру вони також не належать. - А щодо похорону, повинно пройти рівно три дні після смерті.

- Обійдеться. У нас при собі свідоцтво про смерть, - сказав той другий. - Закопаємо ввечері і забудемо.

- Але ж це ціла церемонія...

- Ми всі прийдемо, - перебив його Юзьва. - На п'яту підходить?

- Так. Звичайно.

Два міліціцонери зняли з даху машини труну і майже без зусиль, так, ніби вона взагалі нічого не важила, закинули на плечі і занесли в храм. Священик побіг спереду. Швидко відкривши двері святині, побіг у підвал і приніс звідти катафалк, який складався з декількох частин. Відчуваючи на своїй спині ворожі погляди прибулих, отець так само швидко змонтував всі частини і поставив катафалк посеред костелу навпроти вівтаря. Міліціонери без жодної поваги до померлого поставили труну і без слів вийшли з храму. Від'їжджаючи включили сирену так, ніби скликали всіх своїх.

Від отриманого шоку отець сів на траві і прихилився головою до стіни костелу.

- Щось я якийсь нервовий став, - сказав сам до себе.

Ще задуманий подивився на тріщину в стіні храму. Тріщина була досить-таки велика. Прикусив губу. І фундамент осідав. Добре було б стягнути плетеною звареною арматурою, вкласти залізну рейку, залити цементом, а тріщину замурувати. От тільки за які грошенята? Отець Павел встав і зайшов всередину храму. Так, стоячи всередині святині, він не міг знайти собі місця. Він мучився в роздумах, що було щось не так. Підійшов до одних з бокових вівтарів, провів рукою по почорнілому дереві. З першого погляду вівтар виглядав кількасотлітньої давнини, але один лише дотик підтвердив фальш. Дерево було абсолютно новим. Погано відшліфоване, із залишками сучків, неакуратно помальовано чорною фарбою і затягнуто восковим лаком. Уважно придивився до готичної різьби, яка при-кращала вівтар. Вона взагалі не відповідала канонам. Та це ж підробка! Священик зауважив під гробом запханий конверт. Витягнув і перерахував вміст. Середня місячна зарплата. І за це дякую! Куплю вугілля, може, і на зиму вистачить. Але ремонт фундаменту потрібно буде зробити ще перед морозами. Добре було б привезти сюди інспектора з контролю будівництва, щоб він оцінив рівень пошкоджень. А може, реставратор із області міг би допомогти. Отець важко зітхнув. Закрив храм і вийшов. Потрібно було потроху вже готуватися. До п'ятої залишилося зовсім мало часу.