Анджей Піліп`юк - Хроніки Якуба Вендровича

Автоматично почав листати список справ. На початку сторінок згадувалось про аварійний стан даху костелу. Навпроти проблеми, в сусідній колонці про спосіб фінансування ремонту, було вписано одне слово - автомобіль. Ну, нарешті! Тут він одразу зрозумів про що йдеться. Ця сторінка була перекреслена товстим червоним маркером з анотацією «зроблено». Під наступним номером йшла проблема про повне відновлення електричної інсталяції в костелі і парафіяльному будинку. Це також було профінансовано з грошей із похорону і зекономлених грошей на покупку вугілля на зиму. Звичайно ж, подумав отець, все ж не йому тепер переживати, як перезимувати. На наступній сторінці було щось про багатодітну сім'ю, в якій двоє нащадків збиралися вступати в ліцей. В рубриці «спосіб фінансування» було написано - «вервички». Схожа анотація була навпроти, де попередній настоятель вписав проблему - невідкладне зміцнення тріснутого фундаменту біля каплиці.

- Цікаво, що ж можуть означати ті «вервички»? - здивувався отець Марковський. - Невже це податок на молитовний гурток «Живої вервички» від бабульок?

Несподівано він зрозумів суть справи. Минулого року про це писала скандальна «жовта» преса, яка притримується лівих поглядів. Правдивим був той факт, що група підприємливих духовних осіб пробувала покращити бюджет своїх парафій за рахунок експорту кави. Для того, щоб уникнути сплати податку, вони вписували в митні декларації, що кава послужить місіонерським цілям, позаяк із тих зерен будуть виготовляти вервички. Прибукова справа закінчилася, коли один з підприємців перестарався і притягнув цілу вантажівку кави, яка виявилася меленою... - настоятель посміхнувся. Вийшов з кімнати і пішов шукати господиню.

- Скільки в нас вугілля? На зиму вистачить? - запитав.

- Та яке ще вугілля? Якщо знайдеться півметра, то буде добре. Мало, зиму не протягнемо.

Як справжній опікун своєї пастви і парафії, де він в найближчі роки буде служити, отець Павел записав проблему в блокнот. Але, як виявилося, крім вугілля була ще одна невідкладна проблема - каналізація потребувала оперативного ремонту. Тут отець-настоятель подумав, що пригодилося б встановити французьку біосистему самоочистки. Як не як, але саме церква, окрім духовних цінностей, повинна сіяти зерно цивілізаційного прогресу. Він це записав на наступній сторінці і, підбивши підсумки, отримав дефіцит у більше ніж чотири тисячі злотих. А це сорок недільних пожертв, якщо не більше. Майже цілий рік. Зітхнув важко. Може, курія дасть йому кредит або якесь фінансування? Він вже навіть хотів написати відповідний лист, але згадав, що комп'ютер заблоковано. Залишалося одне - пригадати давні часи і писати від руки, що і зробив. Пресвітер просив у єпископа додаткових коштів, або по можливості щоб прислали вугілля, якщо їм вдасться купити його зі знижкою. А також попросив, щоб прислали інформатика з метою розблокувати комп'ютер.

Скромно повечеряв. Господиня взагалі не вміла готувати. Хліб подала з пліснявою, а ковбаса скоріш за все пам'ятала ще його попередника. «А може, саме цим і отруїли попереднього настоятеля?» - з острахом подумав отець Павел. Закінчив вечеряти він лише завдяки силі волі, постійно повторюючи собі давню мудрість: «Краще хай грішне тіло трісне, ніж дари Господні пропадуть марно...». Поївши, змучений світськими справами, священик пішов спати.

Посеред ночі його розбудив стукіт у вікно. Отець Павел зірвався з ліжка і відкрив вікно. Надворі стояв якийсь дивний обідраний тип в чорній куртці форми СС і папасі на голові.

- Ну і що сталося? - запитав сонний священик.

- Мій друг помирає. Кличе священика. Я на мотоциклі, -витиснув із себе дивний дідок.

- Одну хвилинку!

Священик швидко одягнув сутану і захопив із собою невеличку валізку, де він звичайно тримав всі необхідні предмети культу. Захлопнув двері, вибіг на вулицю через парафіяльний будинок. Дивний гість вже сидів на такому ж старому, як і він, мотоциклі.

- Воєнний? - здивувався отець Павел.

- Трофейний! - виправив його дідок. - Прошу сідати в коляску.

Отець Павел тільки встиг сісти, як мотоцикл заревів всією силою двигуна.

- Там всередині є каска, - сказав водій.

- А для Вас?

- А мені не треба!

Отець намацав внизу коляски щось кругле і на свій подив виявив, що це шолом для пожежників. Але все ж таки для безпеки він його одягнув на голову. Мотоцикл розганявся.

- А Ви хто такий? - поцікавився священик.

- Якуб Вендрович мене звуть.