Анджей Піліп`юк - Хроніки Якуба Вендровича

Сім'ї, члени яких вступили в лави свідків Єгови, також були зазначені за допомогою написів на папках фіолетовим трикутничком. На щастя, при парафії тих паразитів майже не було. На одній з папок побачив знак циркуля і кута - хтось з них став членом братства масонів. Інколи траплялися папки з червоними зірками - тим сім'ям симпатизували ліві. На декількох були серп і молот - це члени місцевої районної комуністичної партії, яка складалася в основному з жителів пенсійного віку. Майже на усіх папках додатково було намальовано ще по одному знаку, який був схожий на букву я, перекреслену римською одиницею. Якщо всі попередні символи були йому відомі ще з часів навчання в семінарії - все ж він здавав екзамен з кодів - то цей був просто вигаданий його попередником. Отець Павел почухав потилицю і розв'язав одну з папок. Вміст був надзвичайно типовим і нецікавим. Генеологічне дерево сім’ї, персональні карточки кожного члена сім'ї також виявилися зашифрованими. Добре, що хоч стандартним шрифтом. В картотеці було все, що повинен знати кожен настоятель про кожного парафіянина: дата першого святого Причастя, потім частота, з якою приступав до святих Тайн, а наприкінці дата смерті і кількість відправлених заупокійних мес. Того останьо-го не було. Відразу ж після дати похорону за допомогою червоного фломастера було нанесено другу дату і знак питання поряд з нею. Новий настоятель трохи здивувався такій манері вести парафіяльні записи. Дістав із сейфу книгу звітів доходів і видатків і почав її вивчати. Дохід від пожертувань з недільної меси був мінімальним. Вінчань майже не було. Більшість людей були поховані без присутності священика.

- Що це за місце таке? - не переставав дивуватися.

Заупокійні меси майже не відправлялися. Парафія постійно була на грані банкрутства. Єдиним видимим прибутком був продаж привезених з Німеччини уживаних автомобілів і то без сплати податку на імпорт. Всі отримані гроші пішли на ремонт даху костелу, зарплату органісту, прислузі та на щорічний збір для Католицького університету в Любліні. Беручи до уваги фінансову ситуацію парафії, накопичення такої кількості золота було, справді, чудом. Отець Павел ще раз дістав чорний зошит резервів і перегорнув його. Більшість монет потрапило в мішок ще перед Першою світовою. Найсвіжіші записи - це були чотири злитки золота по десять грамів. Співставлення дат підтвердило факт, що злитки були куплені на гроші, які було отримано від продажу автомобілів. Переглянув ще декілька папок, але більшість із них залишалася для нього таємницею. Сховав все це добро назад і закрив сейф. Присів трохи на ліжко і сперся об стіну. Потрібно було розслабитися і проаналізувати всю цю інформацію. Невідомо звідки по спині священика пройшло холодом. А звідки цей таємничий Якуб Вендрович знав про ці папки? Все ж ніхто, за винятком, звичайно ж, самих же настоятелів цієї парафії не знав нічого ні про сейфи, ні про картотеки. Особисті дані вірян парафії строго трималися в таємниці від чужого ока. Священик ввімкнув комп'ютер. Для входу в систему потрібен був пароль. Спочатку він перевірив чи часом пароль не написаний на звороті клавіатури або позаду самого ж комп'ютера. Обшукав під столом все, оглянув кожен сантиметр системного блоку. Перевернув клавіатуру - жодної підказки. Спробував вписати ім'я померлого настоятеля. Потім

- прізвище. Але система невблаганно жадала правильного пароля. Потім священик вписав назву парафії, імена усіх святих, які зображені на іконах у храмі. Нічого. Наприкінці, вже у відчаї ввів імена декількох занепалих ангелів і відомих партійних лідерів. Навіть і це не допомогло. Дістав із своєї валізки програмну дискету і перезавантажив комп'ютер. Це допомогло - він зумів ввійти в систему. На моніторі з'явився список документів і папок. Його попередник зробив колосальну роботу, ввів в комп'ютер всю базу даних із папок в сейфі, хроніки і парафіяльні книги, а також і свої особисті нотатки. Отець Павел позіхнув. Рано чи пізно потрібно буде це все переглянути, тому краще рано, ніж пізно, сказав сам до себе і відкрив першу-ліпшу папку. Система знову вимагала пароль. Потім комп'ютер автоматично перезавантажився і все стало на свої місця. Священик із подивом дивився на монітор, який знову вимагав правильний пароль. Отець Марковський змахнув рукою і вимкнув цю техніку. Поскладав усі папери на одну купку. Змучений, вирішив прилягти на ліжко. Відчув, що під подушкою йому щось заважає. Запустив туди руку і витягнув обгорнутий зошит. Відкрив його. А на першій сторінці був напис: «Поточні справи».