Юрій Фельштинський - Третя світова - Битва за Україну

З.А. Станкевич. История крушения СССР: политико-правовые аспекты. М., 2001; П.П. Кремнев. Распад СССР: международно-правовые проблемы. М., 2005.

Дзеркало тижня, № 35 (763), 19–25 вересня 2009 р.

Указ Президента «Про фінансові-промислові групи на України» 27 січня 1995 р. № 85/95.

Владимир Цвиль. В центре кассетного скандала. Рассказ очевидца. Мюнхен — Острава — Киев, 2004–2006. С. 28; Ярослав Кошив. Гонгадзе… С. 116–117.

Ярослав Кошив. Гонгадзе: Убийство, которое изменило Украину. М., 2005. С. 86.

Тіло було знайдено обезголовленим. Генпрокуратурі даний факт дозволив опиратися на те, що очевидних доказів, які б доводили, що це тіло належить Гонгадзе, немає.

Ярослав Кошив. Гонгадзе… С. 197.

Ярослав Кошив. Гонгадзе… С. 226.

Як і у випадку отруєння Литвиненка, для того, щоб вказати на причетність до злочину спецслужб Росії, нам достатньо проаналізувати події, що сталися після вчинення злочину. Захищаючи від переслідування англійським правосуддям свого агента Андрія Лугового, який отруїв Литвиненка у Лондоні, російський уряд зробив його членом Держдуми, нагородив матеріально за здійснене вбивство, що дозволило йому ще й стати успішним бізнесменом з багатомільйонним бізнесом. Для Сацюка, оскільки він не зміг вбити Ющенка, нагорода не передбачалася. Однак захист від переслідувань з боку українського правосуддя йому надали. Путін ще раз продемонстрував, що не видає своїх агентів та не залишає їх у біді, якщо вони віддано виконують свою справу.

Игорь Смешко. Позавчера я подал иск против генерального прокурора Украины. — Факты, 27 мая 2005 г.

Через декілька років уже колишній голова Центральної виборчої комісії 2004 року Ківалов був нагороджений почесною грамотою та ювілейною медаллю ЦВК «за сумлінне виконання службових обов’язків, забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України, розвиток демократичних основ виборчого процесу».

«РосУкрЕнерго АГ» (RosUkrEnergo AG, RUE) — компанія з перепродажу природного газу на території України та на територіях Східної й Центральної Європи, спільне підприємство (СП), яке у 2004–2009 рр. було посередником у поставках газу в Україну та ЄС. Зареєстрована у Швейцарії як спільне підприємство Газпрому (50 %) через швейцарську компанію «ARosgas Holding A.G.» та компанію «Gentragas Holding», фактичними співвласниками якої були громадяни України Дмитро Фірташ (90 %) та Іван Фурсін (10 %). Проте реально «за спиною» офіційних засновників стояв Рінат Ахметов. Домовленість про створення «РосУкрЕнерго» була досягнута за часів прем’єрства Януковича. Компанія повинна була займатися поставкою туркменського газу до України. Ю. Тимошенко, бажаючи відсторонити дану компанію, звинуватила В. Ющенка в лобіюванні її інтересів, отриманні дивідендів від її діяльності та таємній змові з Партією регіонів. Ставши знову прем’єр-міністром, Ю. Тимошенко добилася ліквідації «РосУкрЕнерго» як посередника. В червні 2014 року «РосУкрЕнерго» була ліквідована.

«Венко Прикерченська Лтд» — підрозділ «Vanco International», дочірньої компанії «Vanco Energy», власником та президентом якої є її засновник Джин Ван Дайк. Компанія зареєстрована в офшорній зоні на Віргінських островах. «Венко Прикерченська Лтд» займається геологорозвідуванням та розробленням нафтогазових родовищ на Прикерченському шельфі Чорного моря. З українського боку партнерами компанії виступає «Донбаська паливно-енергетична компанія», яка входить до компанії Ріната Ахметова «Сістем Кепітал Менеджмент», приватна компанія «Shadowlight Investments Ltd» російського бізнесмена Євгена Новицького та «Integrum Technologies Ltd» — дочірня компанія австрійського інвестиційного холдингу IK AG, власників якої воліють не розголошувати. Однак, за словами Тимошенко, за спиною компанії стояв олігарх Дмитро Фірташ.

Йдеться про реприватизацію гірничорудного холдингу «Укррудпром» (знаходився під контролем Ріната Ахметова, Віктора Пінчука, українських груп «Приват» та «Смарт-груп»). Нікопольського заводу феросплавів (контролювався Віктором Пінчуком), Чорноморського кораблебудівного заводу, Миколаївського глиноземного заводу (97,5 % акцій контролювали підприємства російської групи «Базовий елемент») та Запорізького алюмінієвого заводу (68 % акцій належали компанії «Авто-ВАЗ-Інвест»).