Юрій Фельштинський: Третя світова: Битва за Україну

Статья 1

Стороны продлевают действие Соглашения между Украиной и Российской Федерацией о статусе и условиях пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины от 28 мая 1997 года, Соглашения между Украиной и Российской Федерацией о параметрах раздела Черноморского флота от 28 мая 1997 года и Соглашения между Правительством Украины и Правительством Российской Федерации о взаиморасчетах, связанных с разделом Черноморского флота и пребыванием Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины от 28 мая 1997 года на 25 лет с 28 мая 2017 года с последующим автоматическим продлением на последующие пятилетние периоды, если ни одна из Сторон не уведомит письменно другую Сторону о прекращении их действий не позднее чем за один год до истечения срока действия.

Статья 2

Арендная плата за пребывание Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины начиная с 28 мая 2017 года состоит из платежей Российской Федерации Украине в размере 100 миллионов долларов США в год, а также из дополнительных средств, получаемых за счет снижения с даты вступления в силу настоящего Соглашения цены в размере до ста долларов США от установленной действующим контрактом между НАК «Нафтогаз Украины» и ОАО «Газпром», на каждую тысячу кубометров газа, поставляемого в Украину, исходя из льготного согласованного объема поставок, предусмотренного упомянутым контрактом, по такой формуле: при цене 333 доллара США и выше за тысячу кубометров газа снижение составит сто долларов США, при цене ниже 333 долларов США снижение составит 30 % от такой цены. Эти дополнительные средства подлежат учету по итогам каждого календарного года, в течение которого применяется указанное снижение, возрастающим итогом и признается как обязательства Украины, погашаются путем выполнения положений статьи 1 настоящего Соглашения.

Статья 3

Настоящее Соглашение подлежит ратификации и вступает в силу с даты последнего письменного уведомления о выполнении каждой из Сторон внутригосударственных процедур, необходимых для вступления в силу.

Колишній міністр уряду Тимошенко Юрій Луценко означив новий стиль правління Януковича як «друзям — все, ворогам — закон, народу — горб», і незабаром разом з Тимошенко опинився за ґратами.

Після втечі Януковича дрібним компаніям вдалося частково повернути свій бізнес. Однак, навіть після втечі Януковича та його близьких соратників, не дивлячись на блокування їх рахунків у зарубіжних банках, фірми, контрольовані «сім’єю» президента, продовжують своє функціонування.

Юрій Луценко — український політичний та державний діяч. Колишній соціаліст, один з лідерів руху «Народна самооборона» (1999–2012). З 2013 р. — ініціатор руху «Третя Українська Республіка». Народився в 1964 р. у м. Рівне. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Служив у лавах збройних сил СРСР. Син Віталія Луценка — члена ЦК Компартії України, народного депутата України (1994–1998). З 2005-го по 2010 р. кілька разів обіймав посаду міністра внутрішніх справ України в урядах Юлії Тимошенко (двічі), Юрія Єханурова та Віктора Януковича. 26 грудня 2010 р. заарештований Генеральною прокуратурою України за обвинуваченням у розтраті державних коштів в особливо великих розмірах. Після стрімко проведеного розслідування, буквально наступного дня його визнали винним та засудили на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна. У серпні 2012 року Луценко визнали винним ще в одній кримінальній справі за обвинуваченням у недбалості при проведенні оперативно-розшукових заходів у межах розслідування отруєння Віктора Ющенка й засудили ще до двох років. Європейський суд визнав переслідування Луценка політично вмотивованим. У квітні 2013 р. Луценка звільнили на підставі указу президента України про помилування. Відразу ж після виходу на волю він активно включився в політичне життя, заснував громадський рух «Третя Українська Республіка» та став організатором Євромайдану 2013–2014 рр.

Термін «titushki» пов’язують з прізвищем спортсмена Вадима Тітушки, який брав участь у травні 2013 року в побитті журналістів під час мітингу, організованого опозицією, за що він був засуджений лише умовно. Термін закріпився в негативному узагальнюючому сенсі для іменування тих молодих людей, яких негласно використовували в політичних цілях як найманців (переважно для організації силових провокацій, бійок та інших акцій із застосуванням фізичної сили). «Партією тітушек» стали називати правлячу Партію регіонів. «Тітушки» стали другим за популярністю неологізмом року після слова «Євромайдан». На думку деяких вчених, будучи зразком української лексики, це слово має шанс увійти в академічні словники разом зі словами «Євромайдан» та «кнопкодави» (депутати парламенту, які голосують за відсутніх колег).