Стурла Пилског - Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

Ретиноване яєчко виправляють операцією. Якщо яєчко опустилося досить далеко, достатньо зробити невеликий надріз у паху та мошонці. Тоді яєчко звільняється від тканин довкола і втягується вниз, у мошонку, де його закріплюють хірургічними нитками. Здебільшого це розв’язує проблему. Коли ж яєчко залишається в черевній порожнині, його треба звільняти із застосуванням лапароскопічної хірургії. Іноді яєчка взагалі не знаходять, тоді говорять про так званий уроджений анорхізм. Та здебільшого одна сім’яна залоза спроможна виробляти достатню кількість тестостерону і сперматозоїдів, щоб урівноважити відсутність іншої.

Механізми, які керують розвитком і розміщенням сім’яних залоз, здебільшого функціонують бездоганно. Та машинерія іноді дає збій. Наприклад, канал із черевної порожнини до мошонки іноді залишається повністю або частково відкритим. Тоді яєчка можуть рухатися вгору-вниз між пахом і мошонкою. Це відбувається через перетягування м’язовими волокнами, прикріпленими до сім’явивідної протоки. Медична назва цього явища – ретрактильні яєчка , однак більш поширена і популярна – яєчка йо-йо. Цей стан не є небезпечним, і яєчко здебільшого завжди безпечно приземляється в мошонці впродовж періоду статевого дозрівання. Тому таке яєчко в принципі не потребує операції, хіба що дитина має болі або неприємні відчуття, що доволі незвично.

Трапляється й таке, що яєчка опиняються в місцях, де їм зовсім не місце, наприклад, на стегні. Тоді вони досить швидко припиняють функціонувати, зменшуються і врешті-решт повністю абсорбуються організмом. Такий стан здебільшого вимагає операції.

У калитці з двома яєчками одне завжди звисає трохи нижче від другого. Вони мають також трішки різні розміри. У понад 60 % чоловіків ліве яєчко трохи менше і звисає трохи нижче, ніж праве. Розбіжність у висоті зменшує ризик затиснення яєчками одне одного та перегрівання.

Чому праве яєчко часто більше за ліве, не відомо. У Давній Греції багато хто вірив у те, що сперма з правого яєчка породжує хлопчиків, тоді як дівчатка походять із лівого. Та навіщо ходити так далеко? 1891 року у «The Essentials of Conception and How to Prevent it» («Основи зачаття та як цьому запобігати») англійська письменниця Іда Елліс описала деякі засоби, які можуть впливати на стать майбутньої дитини. З-поміж інших рекомендувався метод, який полягав у закріпленні шнурка або гумки довкола сім’яника, який «відповідав» за небажану стать. Книга певний час користувалася великою популярністю серед знаті, і, зважаючи на те, наскільки важливо було, на думку тогочасних вельмож, народжувати хлопчиків, зовсім не дивно, що перев’язували насамперед ліве яєчко. Це навряд чи було особливо приємно, та біль, очевидно, був невеликою ціною за гарантоване забезпечення послідовності спадкоємців.

Щодо такого вразливого розташування двох надзвичайно важливих органів були поширені різні теорії. Сьогодні вважають, що розміщення сім’яних залоз пов’язане з тим, що це дає змогу забезпечувати в калитці нижчу температуру, ніж у тіла загалом, що дає серйозні переваги сперматозоїдам. У середньому у sсrotum 35 ˚С, тобто на 2 градуси холодніше, ніж в організмі загалом. Це вважається ідеальною температурою і для продукування, і для розвитку сперматозоїдів. Для утримання такої температури чоловічий організм створив низку механізмів. Найпримітніший із них – здатність калитки підтягуватися ближче до тіла, коли холодно, і розслаблятися й звисати нижче, коли спекотно. Цю здатність регулює тонкий м’яз, який спускається до калитки через паховий канал і або скорочується, або розпружується поза нашим прямим контролем.

Окрім терморегуляції, розміщення сім’яних залоз забезпечує захист від зростання тиску, що може відбуватися всередині тіла. Якби яйця залишалися в черевній порожнині, то, скажімо, відвідування туалету при закрепах могло б настільки збільшувати тиск, що сперматозоїди затискалися б. Чоловіки, робота яких пов’язана з підніманням важких вантажів, зазнавали б мимовільного сім’явиверження.

З-поміж екзотичних теорій про причини розміщення калитки зовні знаходимо теорію жар-птиці . Згідно з нею, характеристичні пір’їни у хвості павича не просто гарні – вони відіграють також важливу роль у розмноженні. Павич використовує їх, щоб показати потенційним партнеркам, що не боїться привертати увагу і що йому вистачить сили захиститися в разі нападу. Що більші пір’їни хвоста і що більше вони привертають уваги, то він відважніший. За аналогією частина теоретиків еволюції вважала, що коли сім’яники первісного чоловіка звисали без захисту поза тілом, таким чином він показував свою силу й відвагу та засвідчував, що є досконалим сексуальним партнером. Однак ця теорія швидко «розвалюється», якщо детальніше придивитися до того, як працює еволюція. Якби ця теорія відповідала дійсності, сім’яні залози сучасних чоловіків були б велетенськими і привертали б значно більшу увагу, ніж це відбувається насправді.