Стурла Пилског - Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

Однак справжні скарби знаходимо із внутрішнього боку мошонки. Це, власне, сім’яні залози, які виробляють сперматозоїди і тестостерон. Сім’яна залоза латиною називається testis , що означає «свідок». Найпопулярнішим поясненням цього чудернацького мовного явища є те, що древні римляни нібито трималися за яєчка, коли свідчили перед сенатом чи суддями. Ми, щоправда, не маємо письмових згадок про таку традицію в Римській імперії, тож краще звернімося за поясненням до поетичного підручника «Last’s Anatomy» («Анатомія Ласта»), згідно з яким testis отримали свою назву через те, що вони були свідками сексу .

У побуті сім’яні залози називають зазвичай сім’яниками, або яйцями, що цілком зрозуміло, коли на них дивитися ззовні. Сім’яна залоза чоловіка, який досяг повного статевого розвитку, – це довгаста структура завдовжки 5 см і завширшки 3 см. Описуючи її, можна вдатися до порівняння із м’ячем, який використовується в американському футболі. Важить вона в середньому 10–15 г, хоча тут існують великі відмінності – як у вазі, так і в розмірах. Сім’яна залоза мусить дуже сильно відрізнятися від середньостатистичної, щоб її можна було назвати ненормальною.

Розміщення сім’яних залоз, внутрішні й зовнішні структури

Тож сім’яники зберігаються в мошонці, яку, мабуть, можна назвати мішечком для прикрас, для ексклюзивних сімейних ювелірних скарбів. Спочатку, однак, скарбничка порожня. Тоді як зовнішні статеві органи розвиваються там, де вони залишатимуться до кінця життя, сім’яні залози починають своє існування в зовсім іншому місці в тілі.

Усе розпочинається на другому місяці життя ембріона з гонадальних підвищень . Вони виростають із частини очеревини поблизу нирок. У перші тижні життя ембріона жодних відмінностей між статями немає, але з часом згадані підвищення розвиваються або в сім’яні залози, або у яєчники. Під впливом, зокрема, тестостерону сім’яники поступово набувають своєї форми. Їх буде також звільнено зі структур довкола, однак вони надалі прикріплені до тієї частини стінки черевної порожнини, яка розвивається в калитку. Це кріплення під назвою gubernaсulum (спрямувальна зв’язка) згодом проштовхне яєчка вниз, до паху. Посередині вагітності яєчка уже переміщуються вниз, до пахового каналу. Тут вони перебуватимуть аж до народження. Після цього, зокрема дія тиску, що зростає в череві, проштовхує їх на останній дистанції в калитку. На своєму шляху вниз яєчка залишають канал, який з’єднує калитку з черевною порожниною. Цей канал закривається одразу після народження, щоб яєчка, бува, не передумали і знову не втягнулися у живіт.

Після того як яєчка прибули вниз, до калитки, вони все ще прикріплені до черевної порожнини через сім’явивідну протоку, або ductus deferens . Це порожниста трубка, що проходить догори, до паху, переходить у живіт і прямує далі, до сечовипускного каналу. Сім’явивідну протоку супроводжує чимало кровоносних судин, нервів і м’язових волокон. Разом ці структури утворюють funiculus spermaticus , або сім’яний канатик, і відіграють непересічну роль у функціонуванні сім’яних залоз.

Більшість хлопчиків виходять з утроби матері з двома сім’яними залозами, безпечно розміщеними в калитці. Однак у 3 % новонароджених одне або й обидва яєчка залишаються в паховому каналі або череві. Шанси на такий поворот подій зростають у разі передчасних пологів, коли калитка повністю або частково порожня в майже кожному третьому випадку.

Цей стан називається крипторхізмом, від латинських слів «схований» і «сім’яник». У нас це зазвичай називають ретинованою сім’яною залозою, або ретенцією яєчок. Здебільшого лише одне яєчко не опускається вниз, тоді як приблизно в 10 % хлопчиків десь у дорозі перебувають обидва яєчка.

Не буде далеким від істини припущення, що крипторхізм – це спроба природи виправити помилку еволюції, що насправді вона бажає, щоб сім’яні залози залишались усередині тіла. Усі, хто зазнавав удару в яєчка, запевняють, що це добра ідея. Однак. Сім’яник, який залишається в черевній порожнині або в паху, через якийсь час припинить функціонувати належним чином. Це насамперед вплине на продукування сперматозоїдів, а отже, на можливість мати дітей. Як ми побачимо далі, яєчкам більше до вподоби дещо прохолодніший клімат, на відміну від решти наших органів. Тому тепле середовище в животі та паху буде їм шкодити, і за якийсь час це призведе до того, що вони припинять функціонувати. До того ж є підозра, що крипторхізм підвищує ризик виникнення раку яєчка пізніше в житті, однак наразі щодо цього немає цілковитої впевненості. Тому важливо вчасно виявляти цей стан, щоб, за потреби, розпочати лікування. Щодо того, коли саме слід удаватися до лікування, наразі повної згоди немає, але зазвичай чекають, доки хлопчик досягає віку одного-двох років. Це пояснюється тим, що яєчко може переміститися в останній проміжок униз до калитки впродовж перших місяців життя.