Оксана Забужко - З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]

Лист до Стефана Таранущенка за грудень 1953 р. // Цит. зб. — С. 191.

Мова про натюрморт «Бурячок» 1959 року.

Уперше опубліковано на сайті Укроп.com в червні 2001 року як авторська колонка (сьогодні адреса не існує).

Уперше опубліковано в журналі «Політика і Культура» в серпні 1999 року.

Сьогодні більшість коментаторів погодилися на тому, що в цьому катрені Нострадамус усього-на-всього провістив сонячне затемнення 11 серпня 1999 року (у Франції воно було повним). Скептики, однак, не заспокоюються і далі чекають, коли проявить себе «новий Антихрист», який мусив «спасти з неба» (народитися) десь у мусульманському світі влітку 1999 року.

Опубліковано в книжці: Оксана Забужко. Казка про калинову сопілку : Повість. 2-ге вид., доп. — К.: Факт, 2001.

Уперше опубліковано в перекладі на фарсі в іранському виданні «Казки про калинову сопілку» — «Afsaane-ye-flut-e-budaaq» (Тегеран: Нашр-е-неї, 2006).

Уперше опубліковано в перекладі німецькою в збірнику «Halbwegs zum Himmel: 10 Jahre Internationales Haus der Autoren Graz» (Graz: Leykam Verlag, 2007).

Тоді я ще не знала, що через три роки Ґрац знову несподівано повернеться в моє життя: саме тутешнє видавництво «Droschl» візьметься видати переклад мого першого роману, «Польових досліджень з українського сексу», і таким чином уперше представить мене німецькомовному читачеві.

Уперше опубліковано в перекладі німецькою в збірнику «Sehnsuchsort Berlin: das literarische Tandem; Beyond the wall; Konferenz und Torgesprache» (Koln: SH-Verlag, 2008).

«Я — берлінець» (нім.)

«Покиньте всяку надію» (італ.) — напис на брамі пекла у Данте.

Тюрма (нім.)

Уперше опубліковано в перекладі голландською в збірнику «Aankommen in Brussel: schrijvers op bezoek» (Centraal Boekhuis, 2008).

«Увага, увага! Говорить українська підпільна радіостанція «Вільна Україна»!» (франц.)

Уперше опубліковано в збірнику «100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки» (Харків: Фоліо, 2008).

Від чого, всміхаєшся, коли втомився (англ.).

Не вміємо любити (польськ.)

Уперше опубліковано в журналі «Український театр», № 1, 2012.

Уперше опубліковано в перекладі німецькою в книжці «Oksana Sabuschko. Planet Wermut: Essays» (Literaturverlag Droschl, 2012).

Задля справедливости завважу, що «залізна завіса» тоді спрацювала як певний психологічний амортизатор: вона залишала люз для віри, буцімто за нею, в неприступному для нас «вільному світі», звідки в перші два тижні ми тільки й довідувалися, припавши вухом до радіоприймачів, що нам слід зачиняти кватирки й мити голову, нічого подібного трапитися не могло б, — ілюзія, після Фукусіми вже очевидна навіть найзапеклішим оптимістам, але тоді для багатьох рятівна: адже значно легше думати, ніби зло світу локалізується в певній політичній системі, ніж сказати собі, як героїня Л. фон Трієра: «The Earth is evil».

Французький оригінал — «du passé faisons table rase» («зітрімо минуле», «почнімо з чистого аркуша»), — як і значно простодушніший український переклад («ми всіх катів зітрем на порох»), такої космогонічної претензії не містять; у певному сенсі й весь російський комунізм можна розглядати як «помилку перекладу» — трагічну спробу «перекласти» Маркса на реалії російської історії.

Див.: Тамара Гундорова. Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодерн . — К.: Критика, 2005.

Любов Ковалевська. «Не приватна справа», Літературна Україна (27.03.1986 р.). Про те, що КҐБ увесь час, від самого запуску станції, сповна володів інформацією про пов'язані з її експлуатацією загрози (тільки в 1977—1981 роках там було зареєстровано 29 аварійних зупинок, у вересні 1982 року радіоактивний витік уразив кілька поблизьких сіл, і т. д.), але працював єдино на те, щоб ця інформація не вийшла за межі службових кабінетів, стало відомо вже аж у незалежній Україні — після відкриття архівів (див. про це: Володимир В'ятрович. Історія з грифом «секретно» . — Львів: Центр досліджень визвольного руку, 2011. — С. 266—279).

Варто наголосити, що в контексті своєї доби діагноз М. Куліша мав цілком недвозначний політичний зміст: він підводив риску під енергійно провадженими якраз до 1927 року (до падіння Л. Троцького) більшовицькими експериментами з «виведення нової людини» всіма приступними тогочасній науці засобами, від педагогічних до медико-біологічних, аж до схрещення людини з мавпою включно (докладніше про це див.: Александр Эткинд. Эрос невозможного. История психоанализа в России . — Санкт-Петербург: Медуза, 1993). «Народний Малахій» став одним із нечисленних у всій підрадянській культурі голосів, який засвідчив, що більшовицька «реформа людини» ганебно провалилася.