Оксана Забужко: З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]

Здесь есть возможность читать онлайн «Оксана Забужко: З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. Город: Кам'янець-Подільський, год выпуска: 2012, ISBN: 978-966-2771-02-2, издательство: Meridian Czernowitz. TOB «Друкарня "Рута"», категория: Культурология / на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров:

любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские сказки о религиии новинки православные старинные про компьютеры программирование на английском домоводство поэзия

Выбрав категорию по душе Вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что-то новое, совершить внутреннее открытие. Подробная информация для ознакомления по текущему запросу представлена ниже:

Оксана Забужко З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]
  • Название:
    З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]
  • Автор:
  • Издательство:
    Meridian Czernowitz. TOB «Друкарня "Рута"»
  • Жанр:
    Культурология / на украинском языке
  • Год:
    2012
  • Город:
    Кам'янець-Подільський
  • Язык:
    Украинский
  • ISBN:
    978-966-2771-02-2
  • Рейтинг книги:
    4 / 5
  • Ваша оценка:
    • 80
    • 1
    • 2
    • 3
    • 4
    • 5
  • Избранное:
    Добавить книгу в закладки

З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Нову книжку відомої письменниці складають вибрані есе з доробку останніх дванадцяти років, об'єднані темою культурного простору довкола нас. На „мапі“ Оксани Забужко позначено книжки, людей, місця, міста, фільми, вистави, які — з-поміж інших, — мали формативний вплив на долю авторки і які одночасно можуть слугувати своєрідним культурним маркером для збірного портрета сучасного українського інтелектуала. Розповідь від першої особи, тонко переплетений жанровий мікст мемуару, рецензії, біографії, філософського роздуму та культурологічної розвідки зроблять цю книжку привабливою для всіх, хто має смак до вдумливого читання. [На суперобкладинці:] Найновіша книжка Оксани Забужко — про книжки, людей, місця, міста, фільми, вистави, які — з-поміж багатьох інших, певно, не менш люблених — є для неї особливо важливими, — це дуже приватна книжка, з тією найгарнішою приватністю, яку — коли нею з тобою діляться — завжди переживаєш як дар. Розумієш, що це так багато, коли тобі розповідають про щось найцінніше для оповідача, про те, що найдужче любиться. Просто слухаєш, просто ніби по-іншому пізнаєш. А потім теж хочеш тим, що ти щойно почув/прочитав, ділитися з тими, кого любиш. Цією любов'ю і ніжністю, бо тут її так багато, що вистачить на всіх… Інші книжки Оксани Забужко П о е з і я • «Травневий іній»(1985) • «Дириґент останньої свічки» (1990) • «Автостоп»(1994) • «Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980–1998» (2000) • «Друга спроба» (2005) П р о з а • «Польові дослідження з українського сексу» (1996) • «Казка про калинову сопілку» (2000) • «Сестро, сестро»(2003) • «Книга Буття. Глава Четверта» (2008) • «Музей покинутих секретів» (2009) Е с е ї с т и к а • «Дві культури» (1990) • «Хроніки від Фортінбраса» (1999) • «Репортаж із 2000-го року» (2001) • «Let My People Go» (2005) К р и т и к а,  м е м у а р и • «Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період» (1992) • «Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу» (1997) • «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007) • «Вибране листування на тлі доби: 1992–2002 (у співавт. з Ю. Шевельовим)» (2011)

Оксана Забужко: другие книги автора


Кто написал З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]? Узнайте фамилию, как зовут автора книги и список всех его произведений по сериям.

З мапи книг і людей [Збірка есеїстики] — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система автоматического сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Не бойтесь закрыть страницу, как только Вы зайдёте на неё снова — увидите то же место, на котором закончили чтение.

Оксана Забужко

З мапи книг і людей

Колись, коли я куплю дім з великою кімнатою й голими стінами, я складу величезну мапу чи схему, яка краще од будь-якої книжки розкаже історію моїх друзів, і ще одну, яка розкаже історію книжок у моєму житті. Кожна на окремій стіні, одна проти одної, запліднюючи себе навзаєм, затираючи себе навзаєм. Ніхто не може сподіватися прожити стільки, щоб описати словами всі ці пригоди, ці незглибимі пережиття. Це можна зробити лише символічно, графічно, так, як зірки пишуть свою космічну містерію.

Генрі Міллер. Біґ Сюр і помаранчі Ієроніма Босха

Вступ

Ця книжка росла сама собою — роками, як підземний кристал. Так «самонарощуються» поетичні збірки: якийсь час ти просто пишеш вірші, «як птах співає», паралельно тому, як живеш своє життя, а потім одного дня крізь безформний масив накопичених текстів зненацька проступає  с т р у к т у р а  — образ якоїсь смислової цілости, мов наскрізна музична тема в розсипі порізнених мотивів. Це й є момент зародження книжки: в такий спосіб вона подає про себе знак — що вона «вже є» й хоче з'явитися на світ. Зазвичай при тому приходить і заголовок: книжка тобі «рекомендується». Від цього моменту ти перестаєш бути «вільним органом мови» й починаєш працювати на Неї, писати саме Її, — навіть тоді, коли летиш у літаку або їси піцу в фаст-фуді: раз у раз подумки відкидаєш зайве, комплектуєш, відступаєш на крок, щоби краще озирнути ціле, відзначаєш «пустоти», які треба «закласти» новими текстами, ще щось доліплюєш, добудовуєш, переставляєш місцями, і найважче в цьому процесі — вчасно спинитися, поки твоє твориво не почало деформуватися знову, цим разом уже від надміру ваги.

З есеїстикою все більш-менш так само, з однією посутньою різницею: вірші все-таки пишуться насамперед «для себе», «нон-фікшин» усе-таки насамперед для друку. Крім твоєї власної потреби висловитися на певну тему, тут присутня ще й анонімна воля редактора, «рука ринку», що керує літературним процесом і, так чи інакше, «замовляє музику», — ні мемуару, ні подорожнього нарису, ні критичної розвідки «просто так», задля власної втіхи, «в шухляду» писати не станеш — життя не вистачить. Тому саме жанрова недорозвиненість у «літературі факту» є найпевнішим показником внутрішніх аномалій національного ринку: роман бо можна писати і «в шухляду» (прецеденти бували), а от якщо банально «ніде» надрукувати есей на як завгодно дорогу тобі тему, то цей есей так і лишиться ненаписаний, а тему, в разі вже дуже пектиме, ти постараєшся вбгати при оказії, скоромовкою, до якогось іншого жанрового «кошика» — в інтерв'ю, в авторську колонку (єдині жанри української «літератури факту», які можна вважати квітучими!), або й у кишеню примітки на берегах іншого есею: хай лежить хоч тут, кому треба — помітять… Утім, існують, на щастя, й інші «форми компромісу» між «своїм» та «редакторським» — передмови, антології, — до того ж на тому етапі кар'єри, коли письменник стає «нашим відомим», можливостей висловитися більшає навіть у наших жалюгідних українських умовах, бо від тебе вже просять не «твір на тему», а «хоч що-небудь», і ти з цього, коли випадає вільний час, теж собі потроху користаєш.

Отак роками непомітно й нагромаджується масив текстів, які, подібно як вірші — функцією життя, випадає назвати, мабуть, функцією «життя в професії». А потім настає отой «момент істини» — і відкриваєш, що то «наростала» книжка.

…Влітку 2009 року, коли я ще дописувала «Музей покинутих секретів», несподівано прийшов її заголовок — за «підказкою» від Генрі Міллера. Звідтоді я знала, що вона неодмінно буде, і надалі вже цілий час «тримала її в умі»: і коли впорядковувала своє листування з Юрієм Шевельовим, і коли погоджувалася на участь у збірнику про Катерину Білокур, і коли готувала збірку есеїстики для німецького видавця (який усього-то просив «додати що-небудь про Чорнобиль»!), хоч чудово здавала собі справу, що всі, та що там усі — навіть найкрупніші за масштабом, ті, котрі «на все життя», «кружечки» на мапі заповнити неможливо, хай би в мене для цього в запасі було й ще одне десятиліття… Бо йдеться тут саме про тексти минулого десятиліття — саме з них, писаних «для поточного літпроцесу», на замовлення хоч українського тижневика (на сьогодні вже не існуючого), хоч бельгійської літературної фундації (яка просто опитувала європейських письменників, що відвідали Брюссель, про їхні враження), наполегливо пробивалася, просячи виходу, головна лірична тема, на яку я несвідомо переводила мову раз у раз, де тільки була змога, — оті самі, за Г.Міллером, «незглибимі пережиття», котрі виникають на перехресті текстів (у широкому сенсі) і людських доль, найцікавіша річ на світі для homo verbalis.

Читать дальше

Похожие книги на «З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё не прочитанные произведения.


Отзывы о книге «З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]»

Обсуждение, отзывы о книге «З мапи книг і людей [Збірка есеїстики]» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.