Збіґнєв Герберт - Натюрморт із вудилом

Від 1979 року уривки з майбутньої книжки з’являлись у німецькій періодиці:

Тексти Послуга ката, Довготелесий Геріт, Капітан, Портрет у чорній рамі, Perpetuum mobile, Дім опубліковані в Штуттгарті у виданні «Merkur» у 1979 році (№ 4); текст Капітан — там само у 1986 році (№ 7); Ліжко Спінози — в «Lesezeichen» 1981 року (№ 3); Негероїчна тема — «Ensemble» 1979 року nr 10 (München, dtv); Гіркі пахощі тюльпанів — у «Merkur» 1981 року (№ 11); Натюрморт із вудилом — в «Art» 1984 року (№ 2); Ціна мистецтва була передана до друку в «Akzente» (лист Штемлера, станом на день 28.V.1990).

Перед польським виданням були опубліковані такі іншомовні видання книжки:

Zbigniew Herbert, Das Land, nach dem mich ich sehne. Lyrik und Prosa , Frankfurt am Main, Suhrkamp Verlag (Polnische Bibliotheke), 1987. Передмова М. Крюгера [M. Krüger], післямова Я. Блонськоro [J. Błoński]. Том містив вірші та прозу. У розділі IX книжки (ст. 271–274) уміщено апокрифи: Holländische Skizzen у перекладі Клауса Штемлера; серед них знаходимо Пекло комах, Ліжко Спінози, Епілог .

Zbigniew Herbert, Still Life with a Bridle. Essays and Apocryphas . Переклад Джона і Боґдани Карпентер [John and Bogdana Carpeter]. New York, The Ecco Press, 1991.

Zbigniew Herbert, De bittere geur van tulpen. Holland in de Gouden Eeuw . Переклав (за американським виданням) Герлоф Янсен [Gerlof Janzen]. Amsterdam-Antwerpen, Uitgeverij Contact, 1993.

У німецькомовному виданні: Zbigniew Herbert, Stilleben mit Kandare , Frankfurt am Main, Suhrkamp Verlag, 1994, переклад Клауса Штемлера. Розмежування нарисів і апокрифів (Skizzen und Apokryphen) з’являється в підзаголовку: в книжці та в Змісті ці частини не виокремлено. У данському виданні: Zbigniew Herbert, Stilleben med bidsel , переклали Віллі Дьонгардт [Willy Dähnhardt], Уфе Гардер [Uffe Harder], Яніна Кац [Janina Katz]; Brøndum/Aschehoug, 1995, розмежування на нариси та апокрифи не міститься у підзаголовку, натомість його видно зі Змісту та самого укладу книжки (обидві її частини споряджено окремими підзаголовками: Essays; Apokryfer ).

Число текстів і їхні назви не мінялися від 1988 року.

За німецьке видання Збіґнєв Герберт отримав Наюроду Німецьких Критиків 1994 року за найкращу книжку року.

III. Твір у процесі:

У 1962 році з’явився том нарисів Варвар у саду — про європейське Відродження. В 1973 році Герберт надав видавництву «Czytelnik» машинопис книжки Лабіринт понад морем — нариси про середземноморську цивілізацію, античну колиску Європи. На нашу думку, книжка Натюрморт із вудилом поставала як третій том розповіді про «золоті віки» Європи. У ній Герберт зосередився на загадці розквіту голландської культури XVII століття та малих майстрах голландського малярства, своїх улюблених героях. В архіві Герберта ми відкрили інші недруковані нариси про малих майстрів — Аверкампа [Avercamp], Сандрама [Saendram], Дейстера [Duyster]. Герберт не включив їх до книжки. Ми оприлюднили їх серед неопублікованих творів Герберта у присвяченому йому числі «Zeszytów Literackich», 1999, nr 68, s. 11–22. З інших джерел ми знаємо, що він виношував проект нарисів про великих майстрів цього малярства: Рембрандта і Вермера (вступну частину цього нарису, Mistrz z Delft , ми оприлюднили серед неопублікованих раніше творів Герберта у «Zeszytach Literackich», 2000, nr 69, s. 85–95).

[Цей розділ у електронній версії книжки зреалізовано у вгляді приміток. — Прим. верстальника .]

Великий польський поет, есеїст, драматург і публіцист Збіґнєв Болеслав Герберт [Zbigniew Bolesław Herbert] народився 29 жовтня 1924 року у Львові, який тоді входив до складу відродженої Польської Республіки. Його предки по батьковій лінії прибули до Львова у середині XIX століття через Відень із Британії, а часто згадувана у віршах поетова бабуся походила з відомої львівської вірменської родини Балабанів. Батько, Болеслав Герберт (1892–1963), був юристом і економістом, керував невеликим банком і страхувальним товариством, мати, Марія з родини Каняків (1900–1980), займалася вихованням дітей — у родині була ще старша сестра Галина, яка тепер мешкає у Варшаві, та молодший брат Януш, який помер під час війни.

Герберти виховували дітей у дусі польського патріотизму та відданості консервативним традиціям, родина була добре забезпеченою і дала дітям гарну освіту. Ще в дитинстві майбутній поет органічно засвоїв дух мультикультурності рідного міста, яке дуже любив, попри важкий досвід радянської (1939–1941) та німецької (1941–1944) окупації, що зруйнували щасливий світ його дитинства та позбавили малої батьківщини. У роки війни він склав у Львові іспити на атестат зрілості в підпільній гімназії, працював продавцем у крамниці залізного товару та годувальником вошей у бактеріологічному інституті професора Вайґеля. Якось під час катання на лижах важко ушкодив ногу, ортопедична операція була невдалою, і письменник усе життя накульгував.