Збіґнєв Герберт - Лабіринт біля моря

Коли сходиш униз, аж до маленького підземного озерця, від якого блиск свічки відбивається твердо, мов від чорного мармуру, морок густішає, стискається довкола тіла, щоразу більш матеріальний, задушливий, аж хочеться сполохати його жаску присутність криком.

Чому саме це місце було обране для колиски бога небес? Чи не мав би він радше народитися на вершині гори, чи в розлогій долині, сповненій сонця? Чому його початок втиснутий углиб печери?

Грецька релігія була синтезом землі й неба. Вона всотала догрецькі — критські, азійські, єгипетські елементи. Вона асимілювала стару середземноморську традицію рільничих культів із сильним відбитком містицизму, з цілою плеядою жіночих божеств землі та Великою Матір’ю — покровителькою родючості та врожаю. Зевс — здавалося б, найбільш грецький із грецьких богів — не був вільним від цих впливів. Народжений у земляній ущелині, вихований німфою чи козою Амальтеєю, він спершу був другорядним божеством. Його пізніший культ і воцаріння на олімпійському троні пов’язані з новою, уже грецькою релігійною течією, запровадженою пастухами (а не землеробами). Рисою цього культу була якщо не атрофія, то, мабуть, обмеження аграрного містичного начала, перевага чоловічих богів, перенесення садиби володарів світу з глибіні земної на небесні круги. Грот Зевса ( Diktaíon antron [11] Diktaion antron (гр.) — Діктейська печера. ) є темною колискою нової релігії світла.

Вихід із гроту є визволенням від задушливої темряви. Перед очима — велика рівнина Ласіті — радісна геометрія оброблюваних полів. Розкинуті полотняні крила вітряків мов білі соняхи обертаються в сонці. Інтенсивне миготіння білого, жовтого, зеленого. Долина життя, закована зусібіч яловими горами.

Епідавр уміщують на мапах — бозна чому — на березі моря. Насправді він віддалений від нього трьома годинами маршу. Перш ніж дійти до святині Асклепія, треба перетнути зелений передсінок, неймовірний у цьому випаленому краї сад високих дерев і зеленої соковитої трави. Мабуть, немає в усій Греції шматка землі, який би краще надавався для місця культу найбільш добродушного бога грецького Олімпу, якого скульптори представляють усміхненим, коли він кладе лікуючу руку на тіло стражденних, хворих і тих, хто шукають допомоги.

Святиня розлога; на густій траві, у тіні дерев розсіяні рештки вівтарів, портиків і храмів. Найцікавішою та найбільш загадковою спорудою є thólos [12] Thólos (гр.) — античний гробівець, круглий у плані, часто з колонадою. , який розташований поблизу храму Асклепія. То була багато оздоблена ротонда з різнобарвного вапняку та мармуру, яку підтримували двома колами колон (26 дорійських колон на зовнішньому боці та 14 коринфських колон, що творять внутрішнє коло). Справжню загадку становить глибокий лабіринт, який міститься під толосом, поплутана підземна частина.

Поперечний переріз того лабіринту нагадує кротовище. Відомо, що плазуни й тварини, які живуть під землею, були для греків утіленням хтонічних сил. Перш ніж набути лагідного людського обличчя, Асклепій був кротом. Лабіринт під толосом у сонячному Епідаврі є темним коренем цього міфу.

Ритуал, якому піддавали хворих, котрі очікували на допомогу бога, простий. Після жертвоприношення їх уводили у храм, де вони мали провести ніч на ще закривавлених шкурах жертовних тварин. Найважливішою частиною процедури була інкубація — очікування на сон, під час якого бог входив у безпосередній контакт із пацієнтом. Перед тим рекомендували дотримуватися посту й тілесної стриманості, щоб забезпечити максимально корисні умови інкубації.

Кількість хворих, котрі одночасно перебували в Епідаврі, доходила до восьмиста. Щойно у III столітті до Р.Х. було розширено портик, який був наче передсінком храму. Найбільше село містилося на відстані години ходи. Тодішні пілігрими спали sub love [13] Sub love (лат.) — під Юпітером, тобто, під голим небом. . Щойно у II столітті до Р.Х. для них збудували заїзд.

Тексти античних авторів небагато розповідають про Епідавр. Класики мало цікавились індивідуальними клопотами і либонь присвячували не надто багато уваги маленьким хворобам маленьких людей. Отож, залишаються безпосередні джерела — ex vota — подячні написи, але сучасні дослідники зберігають щодо них далекосяжні сумніви.

Адже важко повірити — навіть маючи належну пошану до чудес — у п’ятирічну вагітність Клео, що закінчилася вдалими пологами, після яких народжена на світ дочка сама скупалася в джерелі, а відтак пішла на прогулянку з зраділою матір’ю. Більш імовірне вилікування німої дівчинки, котра при вигляді змії перелякано зойкнула і почала говорити. (Околиці Епідавра повнилися великими жовтими лагідними зміями — помічниками Асклепія — які вешталися і гніздилися повсюди в інкубаторії.) Розказані в подячних написах історії не позбавлені гумору й чарівності. Ось якийсь раб розбив улюблений кубок свого пана. Переляканий, він іде до Епідавра з уламками цінної посудини у мішку. І добрий Асклепій вилікував цього разу кубок.