Збіґнєв Герберт - Лабіринт біля моря

Відкриття на острові Тіра мали такий значний відгук, що призвели до виникнення нової теорії в атлантології. Щоправда, багато хто вважає шукачів Атлантиди лагідними маніяками, а саму атлантологію — сумнівною наукою, позаяк уже стільки століть вони не можуть знайти об’єкту своїх досліджень. Однак, взявши до уваги, що ми живемо в епоху втілених фантазій, варто либонь присвятити хвилину й цьому питанню.

В усьому винен Платон. У двох діалогах, написаних наприкінці життя, він снує «оповідь дуже дивну, але за всіма мірками правдиву» про затоплений континент, розповідь, яку один із семи мудреців — Солон, начебто почув від єгипетських жерців.

Тімей і Критій належать до найбільш загадкових творів афінського філософа, і вони породили безліч коментарів, глос і тлумачень. Обидва діалоги постали, мабуть, завдяки піфагорейській інспірації, а може, й єгипетській та східній. Вони є великими поемами про всесвіт, його виникнення та сиву давнину, проте вже тверезомислячий Аристотель вважав їх витвором фантазії Платона, позбавленим будь-якого наукового обґрунтування. Атлантологам це зовсім не перешкоджає. Натомість вони вносять певні поправки, які стосуються хронології та топографії гаданої Атлантиди.

Деякі з них, і то під виразним впливом відкриттів на острові Тіра, гадають, що Атлантида розташовувалася в Егейському морі. Сам Платон, щоправда, розмістив її в Атлантичному океані, проте прихильники теорії Атлантиди в Егейському морі кажуть, що географія доби античності була сповнена прогалин, суперечностей і баламутних інформацій. Проте як бути з твердженням Платона, що Атлантида була радше континентом, аніж островом, більшим від Лівії та від Азії разом узятих, і що ця катастрофа трапилася за десять тисяч років до перебування Солона в Єгипті? На це останнє запитання лунає відповідь — Солон, не будучи надто вправним у ієрогліфах, прочитав символ сто як символ тисячі. Припустивши, відтак, що візит грецького мудреця до Єгипту, згідно з традицією, відбувся в 570 році до Р.Х., додаймо 900 років, і отримаємо 1470 рік до Р.Х., а отже, приблизну дату падіння мінойської культури та вибуху вулкану на острові Тіра. Втім, чи ті платонівські тисячоліття або століття можна сприймати настільки дослівно, і чи не означають вони лише, що було то «дуже давно»?

В археологічному музеї в Іракліоні зберігається предмет, який називають диском із Феста, перед яким я провів чимало часу і навіть нарисував його начерк у прихованій надії, що, може, колись на мене найде осяяння і що мені вдасться те, що не вдалося багатьом ученим; я мріяв про це так інтенсивно, аж певної ночі мені наснилося, що я маю оголосити результат мого сенсаційного відкриття; я стояв за високим пюпітром, переді мною гроно видатних учених, — і Гумбольдт, і Шліман, і… всі з XIX століття, брунатні, мов на дагеротипах, а в першому ряді сидів мій гімназійний учитель латинської мови, якого мабуть запросили сюди, щоб він став свідком тріумфу свого геніального учня; всі дивилися на мене, тільки мій учитель втупився поглядом у землю, що я зрозумів лише тоді, коли вийняв свої нотатки і розклав перед собою — то були білі, вражаюче порожні картки, без жодного знаку, без єдиної плямки; я вклонився і мовчав, потім знову вклонився і мовчав далі, аж з авдиторії долинули до мене шепіт і приглушений сміх, отож я заходився тікати, тамуючи вигуки жаху, і гнався луками, мочарами, ровами, наповненими водою, лісом, аж поки не прокинувся, мокрий, на краю яви. Відтоді я суворо забороняв собі всілякі мрії про розшифрування диску з Феста, ба навіть перестав про нього думати, а як думав, то погано, скажімо, що це фальсифікат, злостивий жарт якогось відлученого археолога.

Далебі диск із Феста, ця ще одна критська загадка, є плитою з випаленої глини у кшталті не цілком правильного кола, товщиною у 2 см й віссю у 16 см. Ота плита з обох боків вкрита спірально розташованими ієрогліфічними знаками. На додачу до цих труднощів, оті ієрогліфи відрізняються від знаного нам, хоча досі не розшифрованого, ієрогліфічного письма мінойців. Вони були, схоже, далекими попередниками Гутенберга, адже кожен знак відтиснутий окремим штампом, прототипом поліграфічного шрифту.

Диск із Феста був знайдений у 1908 році в руїнах палацу. Одні дослідники вважають, що це пам’ятка, яка походить з Криту середньомінойського періоду, натомість інші переконані, що це імпорт з Малої Азії. На диску виокремлено 45 знаків. Вони дуже виразні та представляють людські голови, цілі постаті, знаряддя, посуд, птахів, квіти, риб і низку ідеограм, які важко окреслити: покраплені поля, прямокутники, геометричні фігури, хвилясті лінії. Що кілька знаків фігурує вертикальна лінія, але не відомо, чи вона справді є, як припускають деякі дослідники, розділовим знаком.