Юрій Сорока - Похід Сагайдачного на Москву. 1618

Восени 1609 року українські козаки під командуванням якогось отамана Олевченка вели бойові дії на Смоленській землі, виконуючи завдання, поставлені перед ними польською владою. Можна припустити, що в загоні Олевченка діяли більше українські городові козаки, ніж запорожці, так як відомо, що йшов цей загін до московських кордонів не із Запоріжжя, а з України. Зупинившись кількома таборами біля Черкас, Переяслава та Канева, козаки Олевченка прислали гінців до короля Сигізмунда III, пропонуючи свої послуги для наступу на Смоленськ. Король з радістю прийняв пропозицію додати до своєї армії десять тисяч практично безкоштовних солдатів, хоча в подальшому і розкаявся у своєму рішенні. До цього підштовхувало те, що козаки, як з’ясувалося, зовсім не збиралися підкорятися наказам польського командування, демонструючи цілковиту окремішність. Вони просто ігнорували накази командирів Сигізмунда III і Сапеги, набагато більше прикладаючи зусиль для спустошення околиць і грабежу дворянських маєтків, ніж до облоги Смоленська.

До 1610 року війна, яка раніше все сильніше і сильніше затягувала Московське царство у вир руйнування та безвладдя, загрожуючи існуванню держави як такої, поступово змінила свій хід. Деяке полегшення Москва отримала після того, як Шуйський уклав зі Швецією Виборзький договір, згідно з яким король Швеції Карл IX зобов’язався надати Москві військову допомогу в обмін на Карельський повіт, на який давно претендувала Швеція. Виконуючи зобов’язання, Карл IX надав у розпорядження воєвод Шуйського п’ятитисячний загін найманців, а також десятитисячний корпус «всякого різнорідного наброду» під командуванням Я. Делагарди. Ці люди негайно посилили армію Московського царства і вступили в бойові дії з військом Лжедмитрія II. До кінця весни самозванця зреклася більшість північно-західних міст Московії. До літа чисельність військ, вірних Шуйському, досягла 20 тисяч чоловік, а 17 червня, у важкій битві біля Торжка, московсько-шведські сили примусили польсько-литовське військо князя Зборовського, який до того часу очолював армію, до відступу. Менше ніж через місяць, 11–13 липня, ратники і найманці під командуванням Шуйського і Делагарди, розбили поляків під Твер’ю. У подальших діях Шуйського шведські війська участі не брали. Винятком може бути лише невеликий загін Христиера Зомме чисельністю в тисячу осіб.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

У війську Речі Посполитої шляхетні воїни (лицарі) звалися товаришами. Пахоликами називали слуг (часто теж шляхетського звання), які складали свиту товаришів і задні ряди побудови кавалерійської фаланги.

Капудан-паша – командувач султанським флотом Османської імперії.

Назва Росія з’явилася значно пізніше, в XVIII столітті, тому до Московської держави початку XVII століття його застосовувати не зовсім вірно. Однак Д. І. Яворницький писав саме так, очевидно, з практичних міркувань – будучи і без того визнаним «крамольником», він не хотів вступати в будь-які конфлікти з царською цензурою. ( Приміт. авт .).