Юрій Сорока - Похід Сагайдачного на Москву. 1618

Ким же був цей чоловік, якого ми пам’ятаємо, який проніс ім’я гетьмана через чотириста років зовсім непростої історії нашої батьківщини? Чиїм ім’ям названо фрегат, флагман ВМС України? Про кого Яків Собеський, його сучасник і предок майбутнього короля Речі Посполитої, писав: «Був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажно ризикував життям, у битві був моторний, діяльний, в таборі сторожкий, мало спав і не пиячив… на нарадах був обережний і у всяких розмовах неговіркий»? Кого ми прославляємо в гордих козацьких піснях? Давайте спробуємо зрозуміти, що рухало цією людиною і зрештою привело до необхідності очолити військовий похід на Москву.

Відсутні жодні сумніви в тому, що Сагайдачний є однією з найбільш знакових фігур серед блискучої плеяди історичних особистостей, наділених у свій час булавою гетьмана України і Запорозького війська. Безперечно, серед лідерів епохи козацтва були й інші видатні люди. Були Косинський та Наливайко, Павлюк та Остряниця, нарешті, Богдан Хмельницький. Кожен із цих людей заслуговує опису в окремій книзі. Але саме Сагайдачний притягує до себе погляди істориків знову і знову.

Народився Петро Конашевич Сагайдачний в 1570 році, в маєтку своїх батьків, дрібних українських шляхтичів герба Побог, у Галичині. Малою батьківщиною гетьмана є село Кульчиці Перемишльської землі Руського воєводства Речі Посполитої (нині населений пункт Самбірського району Львівської області). Рід свій предки Сагайдачного вели від шляхетного прізвища Попелів-Конашевичів.

В юності, як і личить синові шляхтича, Петро Сагайдачний отримав дуже добру для свого часу освіту. Він навчався в Острозькій школі на Волині. Однокашниками майбутнього козацького гетьмана були деякі знамениті пізніше люди. Одним із них, безумовно, був Мелетій Смотрицький, автор знаменитої «Граматики». Ця книга, ні багато ні мало, стала основою церковнослов’янської граматичної науки на наступні два століття, витримала безліч перевидань, переробок і переказів.

Для молодого Сагайдачного вкрай важило те, що Острозька школа була першою і кращою в Україні греко-слов’янською православною школою вищого рівня. Курс навчання складався зі знаменитих «семи вільних наук» доби Ренесансу – граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики і астрономії. Вчителі, які прищеплювали майбутньому гетьману основи поглядів на світобудову, були кращими серед тих, хто в той час займався освітою молоді.

Але залишилася позаду школа, за нею єзуїтський колегіум. Попереду в Сагайдачного була єдино прийнятна для шляхтича XVI–XVII століть кар’єра, тобто військова служба. Ми не будемо докладно зупинятися на роках життя Сагайдачного, які він провів на службі у польських магнатів. Цей період тривав кілька років, але, судячи з усього, ніяк не позначився на людині, яка бачила себе лідером, а не пахоликом якогось шляхетного товариша [1] У війську Речі Посполитої шляхетні воїни (лицарі) звалися товаришами. Пахоликами називали слуг (часто теж шляхетського звання), які складали свиту товаришів і задні ряди побудови кавалерійської фаланги. . Далі з творів знаменитого автора «Історії Запорозьких козаків» Дмитра Івановича Яворницького дізнаємося, що «десь близько 1601 року, з якихось сімейних непорозумінь, він подався на Січ». Там і склалися майбутні пріоритети в житті і політиці Петра Конашевича. Уже в ранні часи свого перебування на Січі Сагайдачний виявив велику, притаманну справжньому полководцю далекоглядність. Козаки досить швидко обрали його обозним, доручивши відати всією артилерією Січі. У 1605 році Сагайдачний стає на чолі Січі, отримуючи від запорозького братства пернач кошового отамана. Прикметно те, що цей пернач Петро Конашевич Сагайдачний тримав згодом у руці кілька разів. І хоча в історії Запорозької Січі відомо безліч імен, яким випадала така висока честь, більшість із цих людей жили набагато пізніше Сагайдачного. На початку сімнадцятого століття подібних випадків було не так вже й багато. Буйна запорозька вольниця не прощала навіть дрібних прорахунків своїм старшинам. І у кошового отамана було набагато більше шансів опинитися у водах Дніпра за недалекоглядність, ніж бути обраним на кошового повторно. Втім, пернач не став вершиною життя Петра Конашевича. Попереду його чекала булава гетьмана.

Нам невідома більш-менш достовірна дата, коли Петро Конашевич Сагайдачний вперше був наділений гетьманською владою. Є лише одна згадка про те, коли це сталося. Це рядки з «Історії русів» архієпископа Білоруського Георгія Кониського: «полки Малоросійські, погодившись з козаками Запорозькими, в 1598 году вибрали собі гетьманом Обозного Генерального, Петра Конашевича Сагайдачного, і він перший почав писатися Гетьманом Запорозьким, а після нього й всі колишні Гетьмани в титулах своїх прибавляти військо Запорозьке почали». Інших згадок про початок гетьманування Сагайдачного в сучасній історичній науці не збереглося. Але «Історія русів», як нам відомо, є слабким аргументом, особливо, що стосується точних дат тих чи інших подій. Тому погодимося з тим, що гетьманом Сагайдачний став на початку сімнадцятого століття.

Читать дальше