Array Collective work - Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули

В п’ятитомному виданні «Гуцульщина» В. Шухевич безпідставно поширив межі Гуцульщини на територію, не заселену гуцулами [3, с. 10–24]

Отже, протягом ХІХ – на початку ХХ ст. питанням етнографічних кордонів Гуцульщини займалась досить значна кількість дослідників, але вони по-різному оцінювали її територіальні межі.

Найбільш повне визначення ареалу гуцульської етнографічної групи здійснив В. Гнатюк: «Гуцули заселяють Карпати в околиці Чорногори, їх оселі розкидані по обох сторонах Карпат і належать до різних країн. Звичайно їх оселі тягнуться долинами рік і потоків. У Галичині починаються від Надвірнянської Бистриці по Пасічну і йдуть долинами ріки Пруту по Ділятин, по течії рік Білого та Чорного Черемошу до Вижниці, долиною ріки Рибниці по Косів і ріки Пістиньки по Пістинь. На Буковині гуцульські села розташовані долиною ріки Черемошу, де він творить границю між Галичиною і Буковиною, цілої ріки Путилівки, яка вливається в Черемош, і горішньої течії Сусави та Фряси. На Мармарощині (Закарпаття) гуцульські села тягнуться долинами рік Мокрянки, Тересульки, Шопурки, Кисви, Чорної та Білої Тиси. На полуднє від Сучави границя йде потоком Бродиною, так що по правому боці живуть румуни, а по лівому – гуцули, є незначна більшість гуцулів понад її горішньою течією, аж до Руської Молдавиці по Брязну, Золоту Бистрицю по Кірлібабу та ріки Серету, але тут їх є незначна кількість» [1, № 1, с. 19–23, № 2, с. 43–50].

Значний внесок в дослідження зробили мовознавці-діалектологи, але на основі лише мовознавчого матеріалу неможливе з’ясування цього питання.

У результаті проведення комплексних наукових експедицій Інститутом народознавства НАН України зібрано чималий матеріал, який має безпосереднє відношення до етнографічних меж Гуцульщини. Науковими працівниками музею обстежено гуцульські села як галицької, буковинської, так і закарпатської Гуцульщини. Незважаючи на те, що ця етнографічна група українського народу – гуцули – протягом століть була розділена на три частини і перебувала під гнітом іноземних загарбників, тут збереглася однотипність народного побуту та культури. Для такого складного питання, як етнографічне районування, необхідно, крім опрацювання даних етнографічної науки, залучення археологічних, мовознавчих, фольклористичних матеріалів.

Підсумовуючи зібрані матеріали, на основі етнографічних та мовно-діалектичних даних можна умовно на кінець XIX – початок XX ст. окреслити територію, заселену гуцулами в таких схематичних межах: на заході границя з бойками проходила по ріці Ломниці і далі по закарпатській частині – верхів’ями річок Берестянка і Турбату, ріки Тересви і долиною річки Малої Шопурки до її злиття з Тисою, на півдні ця лінія проходить до державного кордону. На півночі та північному сході від ріки Лімниці межа перетинає ріки Бистрицю Солотвинську та Надвірнянську, захоплює село Пасічну, далі йде на Ділятин, Яблунів, Косів, Вижницю, Берегомет, Красноїльськ, до кордону з Республікою Румунією.

За сучасним адміністративним поділом вказана територія охоплює південні частини Надвірнянського, Косівського районів та весь Верховинський район Івано-Франківської області та Рахівський район Закарпатської області.

1. Гнатюк В . Гуцули. Підкарпатська Русь. 1923. № 1–2.

2. Головацький Я. Ф . Народные песни Галицкой и Угорской Руси. Москва, 1878. Т. 1.

3. Шухевич В . Гуцульщина. Львів, 1899. Ч. 1.

4. Kaindl R . Studien zur Etnographie des Ostkarpatthengebietes. Czernowitz, 1902.

5. Korzeniowski J . O hucułach. Lwów, 1899.

6. Pol W . Obrazy z życia i natury. Kraków, 1870.

7. Witwicki S . Rys historyczny o Hucułach. Lwów, 1863.

8. Zawadzki W. Huculi. Szkic etnograficzny. Kłosy, 1872. № 90.

Гуцульщина розташована в гірській системі східної частини Українських Карпат. З півночі вона межує з Покутським передгір’ям, яке проходить по лінії: Ділятин – долина ріки Ослави – Косів, Кути – Вижниця, яка відзначається дуже складною структурою ландшафту. Над Покутським передгір’ям піднімається (до ріки Прут) гірський хребет Горган, далі він переходить в Покутсько-Карпатську гряду гір, які доходять до державного кордону з Румунією.

У верхів’ях рік Чорної Тиси і Тересви розташована гірська група Свидовець, яка є продовженням Полонинського хребта. Верхів’я рік Чорної Тиси, Брустянки, Турбату (басейн ріки Тересви) відділяють її на північному заході і на північному сході від Горган. На правому березі ріки Шопурки знаходиться гірський масив Апецка.