Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Розглядалися інші можливості: концентрувати всі сили на тих напрямах, де ми будемо наносити раптові удари по Німеччині, а на другорядних напрямках не оборонятися взагалі - на тих напрямках треба просто оголяти кордон! Виступає начальник штабу Ленінградського військового округу генерал-майор П. Г. Понеделін і, посилаючись на досвід Громадянської війни, закликає сміливо знімати війська там, де ми наступати не маєм наміру, щоб сконцентрувати величезні сили там, де будемо наступати: «Ви пам'ятаєте, наші керівники не боялися, йдучи на оголення цілих великих просторів з тим, щоб зібрати потрібні війська на потрібному напрямку фронту.» («Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940». Стор. 321) Генерал-майор Понеделін не дарма каже про якихось безіменних керівників. У ході Громадянської війни заради створення ударних угруповань вельми сміливо оголяв другорядні ділянки фронту Тухачевський. За цю «сміливість» Тухачевський поплатився найбільшим розгромом. Під Варшавою пан Пілсудський раптово вдарив з боку флангу, який Тухачевський так сміливо оголив. Але урок Тухачевського нічому не навчив деяких наших полководців. Ось Понеделін і вимагає повторити досвід Тухачевського, не називаючи його на ім’я.

За кілька місяців до цієї наради завершилася війна проти Фінляндії. Головні сили Червоної Армії штурмували «Лінію Манергейма» на Карельському перешийку, а Понеделін був командиром 139-ї стрілецької дивізії і забезпечував другорядний напрямок. І ось він ділиться своїм досвідом: «139 сд побудувала міцну оборону на фронті 30 кілометрів, маючи праворуч відкритий простір на 50 кілометрів і ліворуч 40 кілометрів». (Там же. Стор. 323)

Не треба думати, що всі вищі командири Червоної Армії сліпо вірили в цінність досвіду Громадянської війни, коли заради створення наступальних угруповань деякі напівграмотні стратеги типу Тухачевського оголювали другорядні ділянки фронту. Були і в нас розумні полководці. Проти широкого використання старого досвіду вельми різко виступав Маршал Радянського Союзу Семен Михайлович Будьонний.

Коли Понеделін сказав про те, що його дивізія відважно утримувала 30 кілометрів, маючи праворуч і ліворуч оголені ділянки кордону загальною протяжністю 90 кілометрів, Будьонний не витримав і кинув з президії: А противник перед вами був? На це зал відповів дружним реготом.

Але не всі сміялися. Для генерала армії Жукова досвід Громадянської війни був священним. Жуков тримався за цей досвід, як сліпий тримається за стіну. І просував наверх тих, хто цим досвідом дорожив. Через місяць після наради Жуков став начальником Генерального штабу. Він не забув Понеделіна, який закликав сміливо оголяти фронт. У своїй доповіді Жуков вимагав збирати для удару гігантську міць на вузьких ділянках. Пам'ятайте: «Загалом на площі 30 на 30 км буде зосереджено 200000 людей, 1500-2000 гармат, маса танків, величезна кількість автотранспорту та інших засобів.» Для того, щоб це зробити, треба десь фронт оголювати. Молодець Понеделін!

Посада Понеделіна дуже висока - начальник штабу Ленінградського військового округу. Адже він ще тільки генерал-майор. Проте Ленінградський військовий округ у майбутньому розтрощенні Німеччини гратиме другорядну роль. І Жуков пропонує Понеделіну посаду трохи нижчу, зате на головному напрямку війни, там, де є можливість відзначитися. Понеделін стає командуючим 12-ї армії у Львівсько-Чернівецькому виступі.

Понеделін діє так, як вимагають інтереси нападу: сили - в ударний кулак, а кордон оголити!

Результат: у червні 1941 року 12-а армія Понеделіна була розбита, як усі радянські війська Першого стратегічного ешелону. Сам Понеделін потрапив у полон. Після війни його під конвоєм привезли в Москву, судили і розстріляли.

А Жуков, який Понеделіна поставив на кордон і гаряче підтримав ідею сміливого оголення фронту, залишився в стороні. Жуков - герой і великий геній.

Доповідь «Характер сучасної оборонної операції» прочитав командувач військ Московського військового округу генерал армії І. В. Тюленєв.

Ага! Отже все-таки розглядали питання оборони!

Так. Розглядали. Ось що Тюленєв сказав у доповіді: «Ми не маємо сучасної обґрунтованої теорії оборони».

І це чиста правда. Радянська військова думка до грудня 1940 року цим питаннями оборони не займалася. І після грудня - теж. Бо Тюленєв тут же й доповів, що така теорія нам не потрібна. Будемо оборонятися, але тільки в рідкісних випадках, тільки на окремих другорядних напрямках. Мета оборони не в тому, щоб захистити країну від агресора. Мета інша: ми будемо проводити грандіозні раптові наступальні операції на території противника, для цього потрібно збирати величезні сили на вузьких ділянках. Щоб такі сили зібрати, ми будемо знімати майже все з другорядних напрямків, і ось там, на оголених напрямках, ми й будемо іноді оборонятися. Тюленєв висловив думку, з якою ніхто не сперечався: «Оборона буде складовою частиною загального наступу. Оборона є необхідною формою бойових дій на окремих другорядних напрямках в силу економії загальних сил для наступальних дій і приготування до удару». («Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940». Стор.210)