Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Сам Жуков говорив на тій нараді про нові прийоми нападу. Раптового нападу. І всі промовці говорили тільки про це. Наприклад, начальник штабу Прибалтійського особливого військового округу генерал-лейтенант П. С. Кленов, який виступав першим після Жукова, говорив не про прості наступальні операції але про операції особливого роду: «Це будуть операції початкового періоду, коли армії противника не закінчили ще зосередження і не готові для розгортання. Це операції вторгнення для вирішення цілого ряду особливих завдань... Це вплив великими авіаційними і, можливо, механізованими силами, поки противник не підготувався до рішучих дій... Механізовані частини доведеться використовувати самостійно, навіть незважаючи на наявність великих інженерних споруд, і вони будуть вирішувати завдання вторгнення на територію противника». («Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940». Москва. Терра. 1993. Стор. 153-154)

Після розпаду Радянського Союзу стенограма наради була опублікована окремим томом. Але в наші голови давно вбиті фантастичні розповіді Жукова про те, що нібито напередодні війни радянські генерали обговорювали питання відбиття німецької агресії. Тому ми не шукаємо нових матеріалів про початок війни: і так все ясно. Тому книжку про нараду вищого командного складу мало хто помітив.

А даремно. Всю книжку мені не переказати. У ній 407 сторінок. Її треба знайти і прочитати три рази. Або чотири.

Про характер цієї наради можна судити за коротким обміном репліками. Генерал-лейтенант Ф. Н. Ремізов, командувач військ Орловського військового округу, починає свій виступ зверненням до народного комісара оборони Маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка:

«Товариш Народний комісар оборони, сучасну оборону ми розуміємо перш за все...

С. К. Тимошенко: Ми говоримо не про оборону.»(«Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940». Москва. Терра. 1993. Стор. 170)

Після війни була вигадана теорія: ми готувалися зупинити противника не обороною, а нанесенням контрударів. Так от, ні про які контрудари на тій нараді не йшлося. Навпаки, доцільність нанесення контрударів активно заперечувалася. Виступає командувач військ Уральського військового округу генерал-лейтенант Ф. А. Єршаков: «Я не згоден з контратакою і з контрударом». («Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940». Стор. 334)

Про контрудари говорили тільки тоді, коли мова заходила про супротивника: ми наступаємо, противник стоїть у глухій обороні і завдає контрудари. Обговорювалися питання, не як нам наносити контрудари, а як відбивати контрудари противника.

Першою і центральною доповіддю була доповідь Жукова про способи раптового нападу на противника. Тема другої доповіді - «Військово-Повітряні Сили в наступальній операції і в боротьбі за панування в повітрі». Доповідач - начальник Головного управління ВПС Червоної Армії генерал-лейтенант авіації П. В. Ричагов. Жуков пише: «Це був дуже змістовний виступ». («Спогади та роздуми. Стор. 191) Більше Жуков нічого не сказав. Довелося чекати ще чверть століття, поки не розвалився Радянський Союз і не була опублікована стенограма наради. Суть "дуже змістовного виступу" Ричагова зводилася до того, що "найкращим способом ураження авіації на землі є одночасний удар по великій кількості аеродромів можливого базування авіації противника". («Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940». Стор. 177)

Ще доповідь: «Використання механізованих з'єднань в сучасній наступальній операції і введення механізованого корпусу в прорив». Доповідач - командувач військ Західного особливого військового округу генерал-полковник танкових військ Д. Г. Павлов. Ось тільки один пасаж з його доповіді: «Польща перестала існувати через 17 діб. Операція в Бельгії і Голландії закінчилася через 15 діб. Операція у Франції, до її капітуляції, закінчилася через 17 діб. Три дуже характерні цифри, які не можуть мене не змусити прийняти їх за якесь можливе число при розрахунках нашої наступальної операції». («Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940». Стор. 255)

У ті часи за радянськими статутами смуга оборони дивізії - 8-12 кілометрів. Промовці на нараді одноголосно виступають за розширення смуги оборони. Аж надто висока щільність військ в обороні виходить. Навіщо так багато військ ставити в оборону, прирікаючи їх на бездіяльність? Дати дивізії смугу оборони в 30 кілометрів! Дати їй 40! А вивільнені війська кинути в наступ!