Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

І добре, якщо ваш аеродром далеко від кордону, за 12-15 кілометрів, тоді у вас 2-3 хвилини часу від моменту перельоту противником повітряного кордону до падіння першої бомби на злітну смугу. За 2-3 хвилини можна щось зробити. Але не всі ж аеродроми знаходилися так далеко від кордонів. Генерал-полковник Л. М. Сандалов свідчить: «Штурмовий полк перебазувався на польовий аеродром за 8 км від кордону.» («ВИЖ», 1971, № 7, стор 21) Це - 74-й штурмовий авіаційний полк 10-ї авіаційної дивізії 4-ї армії Західного фронту. Перебазування - 20 червня 1941 року за наказом начальника Генерального штабу РСЧА генерала армії Г. К. Жукова.

Не позаздримо командиру цього полку. Якби він, бідолаха, всі ночі безперервно сидів з телефонною трубкою біля вуха і якби в момент порушення повітряного кордону сигнал бойової тривоги був негайно переданий на аеродром, то в командира полку було б у запасі трохи більше хвилини часу в разі, якщо летять тихохідні німецькі Ю-87. А якщо удар наносили швидкісні Ю-88, то часу в командира залишалося менше хвилини. Якщо ж ударить з того боку німецька артилерія, то часу взагалі ніякого не залишається: в один момент снаряди переорють злітну смугу, рознесуть на шматки бойові літаки, і будуть довго рватися бомби на складах і довго буде смородом застилати небо палаючий бензин. Саме це і сталося вранці 22 червня.

Бувало й гірше: на радянський аеродром в Оранах (Литва) 22 червня 1941 року вдерлися німецькі танки. Теж картина не для слабкодухих: на аеродромі - льотчики, їх озброєння - пістолет «ТТ». Проти танка це не найкраща зброя. В охорони - гвинтівки. У мотористів - гайкові ключі. Добре нашим залізничникам: біля кордонів за наказом Жукова були зосереджені десять залізничних бригад чисельністю в 70 тисяч осіб для перешивання німецької колії на широкий радянський стандарт. Так от бійці залізничних бригад пробували від німецьких автоматників відбиватися ковадлами, лопатами, кирками, розвідними ключами. А в авіації ковадло не в кожного. Як без ковадла від танків відбиватися?

Зовсім не один аеродром в Оранах першого дня війни потрапив під танкові гусениці, багато їх було...

Кажуть, Сталін у всьому винен. Проте в даному випадку думка про сталінську вину не підтверджується. Напередодні війни Сталін вирішив заслухати своїх стратегів. Стенограма наради вищого командного складу РСЧА свідчить: Сталін у роботу наради не втручався, своєї думки не нав'язував і не висловлював. Кожен маршал і генерал казав те, що вважав за потрібне сказати, те, що думав.

Сталін мав намір заслухати думку своїх стратегів. Але у стратега Жукова не виявилося часу на підготовку до наради. Жуков не міг висловити того, що думав, не тому, що йому заважали говорити, а тому, що він нічого не думав.

Але я стверджую: Жукова за розгром 1941 року лаяти не можна. Яка з Жукова відповідальність? За Жукова думав інший дядько. Ось він у всьому і винен.

23 грудня 1940 року в Москві відкрилася нарада вищого командного складу РСЧА. Вона тривала 9 днів без вихідних і завершилася ввечері 31 грудня.

На нараді були присутні керівники Наркомату оборони і Генерального штабу, начальники Центральних і Головних управлінь, командувачі та начальники штабів військових округів і армій, генерал-інспектори родів військ, начальники всіх військових академій, командири деяких корпусів і дивізій. Всього 276 маршалів, генералів і адміралів.

Як і передбачалося, на нараді був присутній Сталін і весь склад Політбюро.

Нарада була зібрана в обстановці суворої секретності. Генерали прибували в Москву в закритих вагонах або на військових літаках. Їх зустрічали в потаємних місцях і в закритих машинах доставляли у внутрішній двір готелю «Москва». Генералам, які прибули до Москви з інших місць, вихід на вулиці столиці був заборонений. Газети Далекосхідного фронту і військових округів продовжували друкувати портрети своїх командувачів і репортажі про їх повсякденну діяльність, створюючи враження, що вони знаходяться не в Москві, а на своїх бойових постах. Перед початком засідань у внутрішньому дворі готелю генералів саджали в закриті автобуси і доставляли в Генеральний штаб. Таким же порядком після завершення засідань повертали в готель. Зрозуміло, сам готель був «очищений від стороннього елементу» і перебував під особливою охороною і наглядом.