Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Після війни Жуков пояснював свої сльози при від'їзді до Києва в червні 1940 року дуже піднесено: «Я остаточно зміцнився в думці, що війна близька, вона невідворотна... Але яка вона буде ця війна? Чи готові ми до неї? Чи встигнемо ми все зробити?» Це він розповідав нам після бійки. Чому ці гарні слова він не сказав там, на нараді вищого командного складу? Чому він не поставив ці питання Сталіну та іншим товаришам з Політбюро? Замість цього Жуков з високої трибуни наради казав зовсім інші слова: «Необхідно виховувати нашу армію в дусі найбільшої активності, готувати її до завершення завдань революції шляхом енергійних, рішуче і сміливо проведених наступальних операцій». (Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА 23-31 грудня 1940. Москва. Терра. 1993. Стор. 151)

Ось його мета: завершення Світової революції. Ось його метод: раптові нищівні наступальні операції.

Історики-комуністи знайшли пояснення, чому Жуков на нараді говорив не про відбиття агресії, а про завершення завдань Світової революції шляхом агресивної війни. Пояснення ось яке: Жуков планував швиденько відбити агресію, і тут же перейти в наступ. Добре придумано. Але придумано заднім числом. І якщо Жуков планував швиденько відбити агресію, а потім кинути Червону Армію в рішучий наступ на територію противника, то слід було так і зробити. Слід було цю саму агресію швиденько відбити. Чому ж не відбив?

Одне з двох: або ніяке відбиття агресії зовсім не планувалося, або плани відбиття агресії зразу виявилися нереальними і нездійсненними, тобто безглуздими.

Я схиляюся до першого пояснення: про відбиття агресії ніхто не думав, агресія Німеччини проти СРСР вважалася неможливою, тому стратегічна оборона Червоної Армії не передбачалася і не планувалася. І про це каже стенограма наради і безліч інших документів: про відбиття агресії ні Жуков у своїй доповіді, ні інші доповідачі і промовці навіть не згадали. Жуков казав про раптовий напад на противника. «Перемогу забезпечить за собою та сторона, яка більш вправна в управлінні та створенні умов раптовості у використанні сил і засобів. Раптовість сучасної операції є одним з вирішальних факторів перемоги. Надаючи виняткового значення раптовості, всі способи маскування та обману противника повинні бути широко впроваджені в Червону Армію. Маскування й обман повинні проходити червоною ниткою в навчанні та вихованні військ, командирів і штабів». (Напередодні війни. Матеріали наради вищого керівного складу РСЧА. 23-31 грудня 1940. Москва. Терра. 1993. Стор. 151)

У своїх мемуарах Жуков назвав тему доповіді на нараді, але текст чомусь не опублікував і подробиць не повідомив. Ось вони: «Всього на площі 30 на 30 км буде зосереджено 200000 людей, 1500-2000 гармат, маса танків, величезна кількість автотранспорту та інших засобів».

Це Жуков казав про концентрацію сил однієї з радянських армій вторгнення перед наступом, додаючи, що таких армій буде багато. Все, що написав полковник Баграмян, Жуков запропонував Сталіну, членам Політбюро і вищому командному складу Червоної Армії. Ці пропозиції були прийняті і здійснені. Дивіться німецьку хроніку, гортайте німецькі журнали 1941 року, ви побачите все те, про що говорив Жуков: «маса танків, величезна кількість автотранспорту та інших засобів». Все це було зібрано біля кордонів. І все згоріло. Німецьким льотчикам не треба було навіть шукати цілі. Таку ціль не можна не помітити. Не треба було навіть цілитися. Тут не промахнешся.

Якщо двісті тисяч солдатів, півтори-дві тисячі гармат, «масу танків, величезну кількість автотранспорту та інших засобів» поставити в оборону, то можна створити непрохідний бар'єр на фронті в кілька сот кілометрів. Якщо ж поставити в оборону не одну армію, а всі двадцять шість радянських армій, то фронт буде непробивним від Льодовитого океану до Чорного моря. Але жодна з двадцяти шести радянських армій в Європі не стояла в обороні, ні один корпус, ні одна дивізія, жоден полк. Всі вони були зібрані в ударні угруповання на гранично вузьких ділянках. Саме так, як рекомендував великий стратег.

У Жукова багато рекомендацій у доповіді: поранених не треба вивозити далеко в тил, стратегічні запаси треба зосередити біля самих кордонів, «треба створити бази на ґрунті за 15-20 км від переднього краю». Все було здійснено. Біля самих кордонів німецька армія захопила сотні тисяч тон боєприпасів, пально-мастильних матеріалів, продовольства та іншого, а Червона Армія залишилася без снарядів, патронів, без бензину і хліба.