Різун Богданович - Беру свої слова назад

Якщо ви спливаєте кров'ю, якщо ваш череп по самі вуха розколотий попереднім ударом свистячого колуна, то розмаху й удару у вас все одно не вийде. Якщо ви розмахувались у момент, коли вас повторно б'ють, ви відкриті та вразливі.

Позаду Червоної армії два кинутих пояси укріплених районів. Але Директива No 3 не згадує про них і не ставить військам завдання сховатись у цих районах. Позаду Червоної Армії сотні й тисячі річок. Кожна з них - природний рубіж оборони, яким легко прикритися від удару, який легко утримувати, через який противнику важко наносити удар. Але Директива No 3 не ставить завдання військам стримати удар, використовуючи численні водні рубежі.

Червона Армія за одну ніч могла б викопати окопи та траншеї й зустріти удари ворога вогнем з місця. Але й цього їй не дозволили зробити. Вперед! Тільки вперед! На Сувалки! На Люблін! Забезпечити себе з краківського напрямку!

Навіть офіційна (і брехлива) «Історія Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. 1941-1945 »(Т. 2. С. 30) і та змушена визнати, що директива була нездійсненною, а тому згубною: «Директива вимагала від військ перейти на головних напрямках до наступальних дій з метою розгрому ударних угруповань ворога і перенесення бойових дій на його територію... Цей задум був нереальний, тому що він не враховував стану й можливості військ, яким ці завдання треба було виконати. Важко навіть уявити, щоб залучені для операції війська могли в такий короткий термін зосередитися на намічених напрямках і організовано нанести масовані удари по ворогу... Понесені втрати, розладнане управління військами та незадовільно організована робота оперативного тилу створювали непереборні труднощі для проведення великих наступальних операцій на глибину 100-150 кілометрів, як цього вимагала директива... Через обмеженість часу удари готувалися наспіх і не були достатньо продумані й забезпечені. Наша авіація, яка зазнала великих втрат, не змогла надійно прикрити свої війська від нальотів ворожих бомбардувальників, тому, коли танкові й моторизовані дивізії механізованих корпусів висувалися на рубежі розгортання, вони піддавалися масованим ударам з повітря і понесли великі втрати. Дуже важко виявилося організувати артилерійське забезпечення наступу. Артилерія механізованих корпусів і загальновійськових з'єднань, що відчувала гостру нестачу в засобах тяги, не мала можливості швидко зосереджувати свої зусилля на вирішальних напрямках. Наші загальновійськові з'єднання, не забезпечені автотранспортом, теж не змогли своєчасно вийти в призначені їм райони. Все це в кінцевому підсумку призвело до того, що наступальні дії радянських військ у смузі Північно-Західного та Західного фронтів, зроблені 23-25 червня відповідно до Директиви No 3, вилились у погано організовані й не узгоджені між собою контрудари механізованих з'єднань. Оперативний результат контрударів, незважаючи на самовіддані дії військ, був незначний, а понесені втрати дуже великі... Спроби командування Північно-Західного фронту здійснити фланговий контрудар по військах 4-ї німецької танкової групи з району на північний захід від Каунаса закінчилися невдачею...» І т.д. і т.д.

У цьому уривку прошу звернути увагу на терміни наступальні дії, великі наступальні операції. І вдруге - наступальні дії.

Якщо ви кидаєте в наступ невелику кількість військ, приміром, сто тисяч, то навіть і в цьому випадку повинні дати на підготовку якийсь час. Ну хоча б - тиждень. Перш за все треба знати, де противник, які його сили, що він робить і що має намір робити. Штабам треба спланувати бойові дії і дати вказівки нижчим. Треба організувати взаємодію і зв'язок. Командирам усіх ступенів треба побувати в районах прийдешніх бойових дій і на місцевості уточнити всі деталі. Інженерам треба розвідати і прокласти маршрути висування військ, штабам спланувати і всебічно організувати рух колон. Особлива робота тиловикам: туди, куди треба, підвезти масу боєприпасів. Та не просто так, а ось сюди - снаряди для 122-мм гаубиць, сюди - для протитанкових гармат, сюди і сюди - гвинтівкові патрони, а туди - снаряди для 37-мм зенітних гармат. Треба розгорнути госпітальну базу. Треба організувати водопостачання. Треба в заздалегідь підготовлених місцях зосередити запаси паливно-мастильних матеріалів. Не забути пункти збору та ремонту пошкоджених машин. Треба забезпечити війська картами. І ще треба зробити безліч важливих справ, кожна з яких при недостатній до неї увазі може привести до провалу всього грандіозного задуму. Найголовніше - треба війська підтягнути до районів бойових дій. Щоб не вийшло - одні вже в бій кинулись, а інші ще не підтягнулися. Та й не дуже це розумно війська з ходу в бій кидати. Дайте солдату після походів і переходів перед боєм хоч 15 хвилин передиху.