Марк Фалкс - Звільни свого внутрішнього римлянина

«Сповідь» Августина містить знамениту розповідь його молодого друга-християнина, якого спокушали хвилювання та азарт ігор. Фронтон («Листи», 2.18.9–2.18.17) пояснює політичну логіку, що стояла за організацією публічних ігор. Розповідь про ігри імператора Севера і далі Тита можна знайти у Діона Кассія в «Римській історії» (66.25 та 77.1). Приклади страти злочинців, у якій було б відтворено сюжети міфів, містяться у Страбона в його «Географії» і у Марціала у творі «Про видовища» (7). Сенека («Листи», 5) стверджує, що немає нічого більш згубного для особистості, ніж проводити час на іграх, і особливо викриває набрід, який витріщається на жахливі денні страти; але треба розуміти, що думка Сенеки розходиться із загально прийнятою. Сенс твору Сенеки почасти полягає в тому, щоб викласти власну версію стоїцизму, для якого притаманним є співчуття до всіх людських істот незалежно від їхнього становища. Навіть засуджених злочинців він не вважав такими, що заслуговують на смерть заради того, щоб розважити римську юрбу стратою більш витонченою, ніж просте кровопролиття. Про ігри взагалі і як читання за темою див. мою книжку «День, коли Коммод убив носорога: розуміння римських ігор» [6].

Розповідь про азартні ігри простого народу заснована на описі Амміана Марциліна римлян в IV ст. (14.6.25–14.6.26), а презирство Фалкса до угрупувань на перегонах можна знайти в «Листах» Плінія (9.6). Заклинання для гри в кості наводиться в «Грецьких магічних папірусах» (7.423–7.428). Про небезпеку, якою можуть загрожувати перевдягнені поліцейські, йдеться у Епіктета в «Бесідах» (4.13.5), хоча ми не знаємо, наскільки подібне було розповсюдженим. Хай там як, але це означає, що імператор знав ціну лестощам, які люди звично — хоча й не обов’язково щиро — висловлювали своєму повелителеві.

Римлян вирізняло дещо лицемірне ставлення до розкошів. З одного боку, вони охоче користувалися всіма вигодами імперії та витрачали на себе величезні кошти, з іншого ж — часто оспівували міфічне золоте століття, коли прості та зрозумілі римські цінності були ще чистими й незаплямованими. Коментарі Фалкса базуються на «Історії Риму» Лівія, 39.6, та «Природній історії» Плінія Старшого, 9.58.117–9.58.118). Можливо, цей дисонанс відображав тривогу стосовно того, що громадяни Риму, які збудували імперію завдяки своїй суворості та стійкості, розніжуються під впливом численних спокус і розкошів, які були такими доступними в Римі.

У творі Цицерона «Про дружбу» детально викладено, як її цінували високі прошарки римського суспільства, хоча треба сказати, що вона нечасто долала міжкласовий бар’єр. Сам Цицерон звільнив свого високоосвіченого раба Тирона (цікаво, що це ім’я зазвичай давали гладіаторові-новачку) і листувався з ним майже як із рівнею (за винятком того, що жартома часто погрожував його набити), але це, найімовірніше, не було нормою. Суворо стратифіковане римське суспільство робило дружбу між людьми різних соціальних рівнів дуже важкодоступною з тієї простої причини, що такі стосунки потрапляли до категорії відносин патрона та клієнта. Опис способу життя багатого товариша взятий Фалксом із «Листів» Плінія (3.1). У творі Цицерона «Про старість» розповідається про Манія Курія. Образ полководця-селянина мав такий вплив на думки обивателя, що американського генерала Джорджа Вашингтона часто прирівнювали до римського Цинцината і навіть так само зображували. Сенека накидається на власників великих книгозбірень, повних ніким не читаних томів (див. «Про спокій духу», 9), а в «Листах» (48.7–48.8) закликає до стоїцизму перед усім, що тільки посилає доля.

Якщо в житті і варто чогось дуже прагнути, чого молитовно просити в богів, то тільки здорового духу в здоровому тілі. Тому, хто сповнений здоров’я та енергії, не потрібні лікарі чи масажисти, він не потребує навіть умащувачів тіла. Здоровий чоловік живе насиченим життям тому, що в нього вистачає сил і наглядати за своїми сільськими маєтками, і залагоджувати ділові справи в місті. На додачу він іще виходить у море, полює, займається фізичними вправами і тільки вряди-годи відпочиває. Бездіяльність ослаблює тіло і передчасно старить нас, тоді як робота зміцнює і продовжує нашу молодість. Римлянам властива надзвичайна енергійність; у цьому полягає наша основна відмінність від інших народів, і в цьому до нас ніхто не може дорівнятися. Нам не сиділося на місці, нам було мало свого рідного Рима, тому ми постійно рухалися вперед і далі, доки не створили величезну імперію. Отож, дозвольте поділитися з вами секретом того, як можна відкрити в собі джерело невгасимої енергії.