Марк Фалкс - Звільни свого внутрішнього римлянина

Своїм найдавнішим товаришем я вважаю Вестриція Спурінну і, мабуть, іще ніколи не проводив часу так добре, як нещодавно, коли гостював у нього в маєтку. Він уже дуже літній, але продовжує залишатися для мене зразком шляхетно прожитого життя. Я люблю, коли люди планують своє життя і живуть акуратно та розмірено, подібно до руху зір. Безлад і поспішність можуть бути прийнятними для молодості, але людині поважних літ, чиї зусилля і амбіції залишилися в минулому, безсумнівно, більше личить спокійне, правильно організоване життя. Так Спурінна й живе, рухаючись розмірено, ніби місяць. Зранку він залишається в ліжку до другої години, потім кличе рабів, щоб принесли його взуття і допомогли вдягнутися. Після цього він вирушає на прогулянку, під час якої проходить три милі. Після повернення один із рабів читає йому вголос яку-небудь книжку. Якщо у Спурінни гостює хтось із друзів, він запрошує гостя приєднатися, і час пролітає в розмовах на найвеличніші теми. Яких оповідей про старі добрі часи можна тоді наслухатися! Скільки господар розповість про колишні шляхетні діяння та видатних мужів! Але при цьому він залишається таким скромним і делікатним, що ви не будете сприймати його слова як лекцію, хоча й дізнаєтесь у цей час набагато більше, ніж за всі свої шкільні роки.

Далі в розкладі Спурінни стоїть семимильна поїздка верхи, після якої він іще одну милю проходить пішки. Потім він повертається до свого кабінету, де складає найвишуканіші ліричні вірші надзвичайно повчального змісту грецьким і латинським метром. Якщо поталанить, він їх вам почитає. Вірші Спурінни завжди сповнені витонченості, дотепності та сили духу. Після того як йому повідомлять, що настав час купання (зазвичай це буває о дев’ятій годині взимку й о восьмій — улітку), він гуляє оголений на сонці, якщо немає вітру. Потім вправляється з м’ячем — із повною самовіддачею, бо добре розуміє, як подібні вправи допомагають виграти битву зі старістю, що неухильно насувається. Після купання він лягає і трохи відпочиває перед обідом. Стіл накривають зі стильною простотою та вишуканістю. Столове срібло там старомодне, без надмірної пишноти, наїдки подають у бездоганному коринфському глиняному посуді. Під час обіду виступають актори: декламують комічні вірші, що допомагають підтримувати невимушену атмосферу. Застілля триває і тоді, коли вже настане темрява, але час тече зовсім непомітно. Нарешті господар виходить, ніколи не переїдаючи та не перепиваючи вина. Завдяки такому способу життя Спурінна і досі являє собою зразок здоров’я та процвітання, хоча йому майже сімдесят сім. Його слух і зір залишаються бездоганними, тіло — активним, розум — жвавим. Єдине, у чому проявляється його вік, — у мудрості. Ось життя, що його кожен із нас має прагнути після того, як складе із себе тягар турбот і суспільних обов’язків.

Це нагадує мені про великого Манія Курія, котрий, завдавши поразки самнітам, сабінянам і царю Пірру, відійшов від справ, і роки, що йому залишилися, провів у простоті та скромності сільського життя. Який же то був сильний характер! Коли самніти принесли йому в дарунок цілу гору золота, він із поблажливою усмішкою відмовився від принесеного: «Золото не приносить слави, — сказав він, — її приносить тільки правління тими, хто його має». Отакі часи були, доки міське життя не скувало римський дух кайданами розпусти. Раніше сенатори жили на фермах. Видатний Квінкцій Цинцинат саме йшов за плугом, коли отримав повідомлення про те, що його обрано диктатором [40] Диктатор — посадова особа (магістрат) у період республіки (V — друга половина I ст. до н. е.), призначався консулами за рішенням сенату максимум на шість місяців у випадку надзвичайної державної небезпеки (під час внутрішніх негараздів, військової загрози тощо), коли визнавалося за необхідне передати владу до рук однієї людини. . Невже за тих суворих часів хтось би виявляв співчуття до людини такого поважного віку, як він, що знаходила радість у простому обробітку землі? Особисто я впевнений у тому, що не може бути життя щасливішого, ніж життя землероба. Його праця слугує благові всього людства, його життя сповнене сільської чарівності, і природа винагороджує його за труд так щедро, що йому залишається тільки славити богів. Його льохи наповнені маслом і вином, у його домі пахне свининою, козлятиною, бараниною, сиром і медом. Зверніть увагу, я жодним словом не згадав про врожай із городу, про лісові плоди та мисливську здобич.