Елена Апанович: Не пропала їхня слава. Передумови і наслідки скасування Запорізької Січі

Ой летить куля з ворожого поля
Да на майдан упала;
Ой хоч пропали хлопці-запорожці,
Не пропала їх слава.
Ой у неділю да пораненьку,
Як стало світати,
Став Текеля з москалями
Майдан обступати.
Ой збіглися запорожці,

Щоб до бою стати,
А проти їх святий отець:
“А годі, хлоп'ята!”
Ой у неділю да й до обіда
Скотили гармати;
Ой годі ж вам, запорожці,
Тута панувати!

Ой ще ж не світ, ой ще ж не світ,
Та ще й не світає,
А вже ж москаль запорізький степ
Та кругом облягає.
А облягши ж запорізький степ,
Та почав межувати,
Замежувавши ж запорізький степ,
Почав слободи саджати.
Летів ворон, летів чорний,
То ж не ворон — шуліка,—
Ой не буде Січі-города
Та однині й довіка.
Ой летить ворон та летить чорний,
Ой летячи кряче,—
Та не раз, не два славнеє військо
За нами заплаче.
А стиха річка, а стиха бистра,
Стиха протікав,—
А вже наше славнеє військо
Та й назад утікає.

Та славне ж було Запоріжжя
Та й всіма сторонами,
А тепера ніде жити,
Та бережися ж, Калнишевський,
Та й від чистого ставу;
Бо втеряєш Запоріжжя
І козацьку славу.
Та й не вберігся Калнишевський
Та й від синього моря;
Та наступила чорна хмара,
Іде дощик з неба,—
Зруйнували Запоріжжя,—
Колись буде треба.
Та й зруйнували Запоріжжя,
Та забрали клейноди,
Наробили сіромахам
Превеликої скорботи.
Та наїхали відкупщики
Риболовні скупляти,
Тоді стали запорожці
Під турка втікати.
Та зібралося сорок тисяч
Та під турчина жити,
Заприсягли турчинові
Вірненько служити,
Та добре було, та добре було
Та під турчином жити,
Та яковось, та яковось
За невіру служити.

Ой Боже наш милостивий, помилуй нас з неба,
Зруйнували Запорожжя, — колись буде треба.
Ой з-за Низу, з-за лиману, вітер повіває,
Уже ж москаль Запорожжя кругом облягає.
Ой облягши кругом Січі, покопали шанці,
Заплакали запорожці в неділеньку вранці.
Московськії генерали церкви руйнували,
Запорожці в чистім полі, як орли, літали.
Ботурлннський козарлюга по Січі гуляє
Та все пана кошового вірненько благає:
“Позволь, батьку, пан кощовий, нам на башти стати,
Найстаршому генералу в плеч голову зняти.
Москаль стане з палашами, а ми з кулаками,
Нехай слава не поляже проміж козаками!”
“Не позволю, милі братці, вам на башти стати,
Бо єдина кров християнська, — гріх нам проливати!”
Ой пише, пише пан кошовий листи до цариці:
“Віддай, мати, сюю землю, по прежні границі”.
“Ой нащо б я, запорожці, сю Січ руйнувала,
А щоб же я сюю землю назад оддавала”.
“Великий світ, ти, царице, що ж ти наробила,
Що степ добрий, край веселий та й занапастила?”

Ой не жалуйте ви, славні запорожці,
Й на московських генералів,
Ой жалкуйте ви, славні запорожці,
Й та на своїх вражих панів.
Й ой наші пани, єретичі сини,
Й та недобре зробили,
Що степ добрий, край веселий
Й та занапастили.
Й ой із Низу, з лиману, вітер повіває,
А Текелій запорозьку землю облягає.
Об у п'ятницю на Солоній пушки заряджали,
Й запорожці ж в чистім полі, як орли, літали.
Й у суботу рано-пораненьку під Січ підступили,
Запорожці ж в славній Січі музики водили.
Й ой у неділю рано-пораненьку у Січ уступили
Й військовими клейнодами всю Січ закрасили.
Й вийшов вже Кальнаш та кошовий й став на скарбниці:
“Й та кидайте, панове молодці, ратища й рушниці!”
Пішла ж Москва по куренях запас відбирати,
Й а московські генерали церков руйнувати.
Й об набрали та срібла б злата та б стали гадати:
“Яку ж будем запорожцям кару завдавати?
Брали б вже їх і у москалі — так указу немає,
Й упень би їх вирубали — так рук не здіймали”.

Зібралися всі бурлаки до рідної хати:
“Тут нам любо, тут нам мило з журби заспівати.
Заграй, Петре, на бандуру, сумно так сидіти,
Що діється на Вкраїні, он, чиї ж ми діти?
Катерино, клята бабо, що ти наробила?
Степ широкий, край веселий панам подарила.
Вставай, батьку отамане, годі тобі спати,
Та б підемо до цариці милості прохати.
Катерино, вража бабо, змилуйся над нами,
Верни нашу Україну з першими правами”.
“Не вертала України і вертать не буду,
Єсть у мене москалики — воювати буду!”
Закрякали чорні круки, угору летючи,
Заплакали козаченьки, од цариці йдучи,
Встає хмара з-за лиману, іде дощ із неба,
Зруйнували Запорожжя — того тільки б треба.