Тарас Кузьо - Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Найбільшу концентрацію нацистів і фашистів на Донбасі витворює присутність російських націоналістичних угруповань (як-от РНЄ) та європейських фашистських груп. Російські націоналістичні добровольці заперечують звинувачення в нацизмі, стверджуючи, буцімто витатуювані в них на передпліччях свастики є «стародавніми слов’янськими символами» [417] Julia Ioffe. ‘Му Mind-Melting Week on the Battlefields of Ukraine: Death and Disappearance in the Foggiest of Wars’, The New Republic , 16 June 2014. . Між тим, один із російських нацистів-антисемітів, який воював на Донбасі, мав на руці татуювання із зображенням Гітлера [418] Carl Schreck and Dmitry Volchek. ‘Russian “Former Fascist” Who Fought with Separatists Says Moscow Unleashed, Orchestrated Ukraine War’, RFERL , 8 March 2016. . Істинні російські фашисти їздили на Донбас воювати з російськомовними українцями-«фашистами», військовослужбовцями Збройних сил і Національної гвардії. Олександр Кравцов, один із лідерів російських маріонеток із луганської «Молодої гвардії», який мав тісні зв’язки з Прогресивною соціалістичною партією, розмістив на своїх сторінках у Facebook та ВКонтакте «неонацистські та язичницькі символи», які він запозичив, зокрема, з веб-сторінки неонацистської організації «Слов’янський союз» [419] Nikolay Mitrokhin. ‘Ukraine’s Separatists and Their Dubious Leaders’, Searchlight , 18 April 2014. .

Упродовж XX століття найбільші злочини у Криму здійснювалися Кремлем, а не міфічними «українськими націоналістами». Партія регіонів, КПУ та основні російські політичні партії, передусім націоналісти та комуністи, підтримували посилання Сталіна на діяльність «нацистських колабораціоністів», яким той скористався, щоб виправдати депортацію кримських татар до Центральної Азії та Сибіру в 1944 році. Не дивно, що щорічне народне вшанування пам’яті про цю трагедію було заборонене після російської анексії Криму [420] Halya Coynash. ‘Russia Bans Mejlis, Declares War on Crimean Tatar People while the West Watches’, Human Rights in Ukraine , 27 April 2016. .

Неправильне тлумачення радянської та російської міфології «дружби народів» призвело до плутанини в політиці. Путін недоречно сказав президентові США про значну кількість «росіян», які мешкають в Україні, змішавши разом російськомовних й етнічних росіян, щоб таким чином досягти цифри у «сімнадцять мільйонів» [421] ‘Выступление Владимира Путина на саммите НАТО (Бухарест, 4 апреля 2008 года)’, УНИАН , 18 апреля 2008. . Проте російськомовні мешканці України — це не те саме, що етнічні росіяни, і не всі етнічні росіяни та російськомовні мешканці України підтримують Путіна, «Новоросію» чи «російський світ».

Оскільки чимало російськомовних громадян підтримують Київ, було б неправильно визначати конфлікт на Донбасі як «громадянську війну» між тими, хто розмовляє українською та російською мовами. «Насправді цей конфлікт подібний до Франкенштейна, штучно створеного російським урядом, який народився від брутального зовнішнього поштовху військової сили та вторгнення» і в якому роль «хореографа захоплення східної України» дісталася ГРУ [422] Luke Harding. A Very Expensive Poison: The Definitive Story of the Murder of Litvinenko and Russia’s War with the West (London: Guardian Books, 2016): 304–5, 314. . Цей конфлікт більше схожий на зіткнення між конкуруючими українським/європейським і «русскомирским» цивілізаційними проектами [423] Wawrzonek. ‘Ukraine in the “Gray Zone”’. , яке Стівен Шульман раніше описав як змагання між «етнічною українською» та «східнослов’янською» ідентичностями [424] Stephen Shulman. ‘National Identity and Public Support for Political and Economic Reform in Ukraine’, Slavic Review , vol. 64, no. 1 (Spring 2005): 59–87. Андрєй Циганков розглядає українсько-російську кризу як зіткнення ідентичностей прихильників проєвропейської Революції гідності та «східнослов’янської православної цивілізації» [Andrei Tsygankov. ‘Vladimir Putin’s Last Stand: The Sources of Russia’s Ukraine Policy’, Post-Soviet Affairs , vol. 31, no. 4 (July 2015): 296]. . «Східнослов’янська» ідентичність тут поєднує в собі суміш етнічної та імперської російської та радянської колективних ідентифікацій. Українці та росіяни, ті, яким притаманна радянська ностальгія й ті, «хто прагне збереження імперії», підтримують російських маріонеток на Донбасі. Натомість ті, «кому більше несила терпіти збереження її впливу», виступили проти них [425] Mark Mackinnon. ‘We Have No Homeland’: Ukraine Dissolves as Exiles Flee’, The Globe and Mail , 28 November 2014. .

Радянські та російські ідеологічні тиради проти «українського націоналізму» супроводжуються уславленням Сталіна. Сучасні російські лідери принципово не згодні з декомунізацією України [426] Alexander J. Motyl. ‘Facing the Past: In Defense of Ukraine’s New Laws’, World Affairs (Fall 2015): 58–66. , вшануванням пам’яті про Голодомор як великий радянський злочин і вияв геноциду, скоєного проти українського народу, а особливо з реабілітацією українських націоналістичних груп. У 2009–2012 роках президент РФ Дмітрій Мєдвєдєв створив Комісію з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії, покликану «захищати Росію від фальсифікаторів історії й тих, хто заперечуватиме радянський внесок у перемогу в Другій світовій війні» [427] Комісію була створено на підставі указу президента РФ у травні 2009 року й ліквідовано в лютому 2012 року. . У серпні 2009 року Мєдвєдєв надіслав президентові Ющенку «послання», де стверджував: