Тарас Кузьо - Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Денис Пушилін, колишній «спікер парламенту ДНР», проголошений після вбивства Олександра Захарченка новим «главою республіки», до 2014 року мав певну «репутацію в українському кримінальному світі» [682] Devin Ackles. Maxim Eristavi and Randy R. Potts. A Guide to the Warlords of Ukraine’s Separatist Republic’, Hromadske , 13 November 2014. ; у його злочинному «послужному списку» фігурувала участь у схемі скандальної шахрайської фінансової піраміди «МММ». Відомий російський співак, уродженець Донеччини Іосіф Кобзон, який під час російсько-української війни неодноразово відвідував окуповані території, був пов’язаний з організованою злочинністю ще починаючи з 1990-х років. Кобзон і Отар Квантрішвілі, убитий у 1994 році, мали тісні зв’язки з криміналітетом і очолювали нібито благодійні соціальні фонди та спортивні клуби, що насправді були інструментами для відмивання грошей [683] David Satter. Darkness at Dawn: The Rise of the Russian Criminal State (New Haven, Conn: Yale University Press, 2003): 133–34; Mark Galeotti. ‘The Mafia and the New Russia’ in Russian and Post-Soviet Organized Crime : 295. .

Відповідаючи на запитання, чи могли б російські маріонетки розраховувати на підтримку населення Харкова у разі його збройного захоплення, місцевий мешканець відповів: «У нас також є купа наброду, який вхопиться за зброю і бігатиме колами: той, хто є нікчемою, зненацька отримує зброю, і одразу стає кимось важливим» [684] ‘CBC Producer Revisits Ukraine to Explore Conflict’, CBC , 22 February 2015. . Отримавши зброю, безробітний чи частково зайнятий робітник набуває почуття цілеспрямованості та історичної значимості своїх дій [685] Noah Sneider. ‘The Empire Strikes Back: A Journey through Russia and Ukraine, Where the Deep Past Shapes the Future’, The Open Rehearsal Project , 6 November 2014. . Для багатьох із тих, хто потерпав на Донбасі після 1991 року, звичайним явищем є схиляння перед силою та жорстокістю, але і воно не було безмежним. Колишній міський голова Маріуполя Юрій Хотлубей так згадував про нетривалу окупацію міста російськими маріонетками у квітні-червні 2014 року: «Вони були звичайними злочинцями, які шантажували і ґвалтували, тому їм насправді були не раді» [686] Scott Peterson. At Key Ukrainian Flashpoint, Both Rebels and Eoyalists Wait and Worry’, The Christian Science Monitor , 5 March 2015. .

Морально-психологічний та загальнокультурний рівень російських маріонеток неминуче позначився на їхньому ставленні до прав людини та верховенства закону. У Луганську за ініціативи командира батальйону «Призрак» («Примара») Олексія Мозгового людину, запідозрену в зґвалтуванні, без вивчення доказів оголосили винною і засудили до смерті шляхом піднімання рук присутніх на місці глядачів [687] Ben Hoyle. ‘Cheating Mars Poll That Threatens Europe’, The Times , 3 November 2014. . Поплічники Мозгового в околицях Сєвєродонецька і Лисичанська та Ґіркіна у Слов’янську без суду катували і страчували підозрюваних у мародерстві й наркоторгівлі; подібні розправи окупанти та російські маріонетки чинили і в інших місцях [688] Amnesty International. Summary Killings during the Conflict in Eastern Ukraine (London: Amnesty International Publications, 2014): 8–10. .

У парламенті Автономної Республіки Крим та органах самоврядування на місцях Партія регіонів об’єднала велику кількість колишніх та діючих кримінальних лідерів [689] William Taylor to Washington, DC, re. ‘Ukraine: hand, Power, and Criminality in Crimea’, 14 December 2006, Wikileaks . . За даними тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, на виборах до Верховної ради Криму та місцевих рад у березні 2006 року сотні кандидатів, які балотувалися від виборчих блоків «За Союз», «За Януковича!» та «Блоку Куніцина», «мали проблеми із законом». Самого Сергія Куніцина, який за президентства Ющенка був головою Севастопольської міської державної адміністрації та мав тісні зв’язки з газовим магнатом Дмитром Фірташем, у 2012 році обрали до українського парламенту від партії УДАР Віталія Кличка, а на позачергових виборах 2014 року, після здійсненої «російськомовними бюрократами та кримінальниками» за підтримки «найманих головорізів» [690] Nikolay Mitrokhin. ‘Ukraine’s Separatists and Their Dubious headers’, Searchlight , 18 April 2014. анексії Криму — від «Блоку Петра Порошенка». Фірташ, багаторічний російський агент впливу в Україні, який має бізнесові інтереси у Криму, 2010 року профінансував виборчу кампанію лідера маргінальної партії «Російська єдність» Сергія Аксьонова. Після того, як у 2014 році Аксьонов став «главою» підконтрольної Кремлю окупаційної адміністрації Криму, його заступником ненадовго стає Рустам Теміргалієв, який також має давні зв’язки з Фірташем [691] Wilson, Ukraine Crisis : 109. .

У 2006 році до кримського парламенту від Партії регіонів було обрано двох босів організованої злочинності. Олександр Мельник та Ігор Лукашов очолювали бюджетний комітет Верховної ради Криму та були відомі як «гаманці» ОЗУ «Сейлем». Іншого «авторитета», лідера ОЗУ «Башмаки» Рувіма Аронова, було обрано від «Блоку Куніцина». Коли проти присутності Мельника у кримському парламенті спробував заперечувати депутат Верховної Ради України, «регіонал» Василь Кисельов, Янукович роздратовано відповів: «Я беру на себе відповідальність за нього!» [692] ‘Василий Киселев: На мои слова о покушении Янукович ответил: «Это ментовский разводняк»’, Українська правда , 19 лютого 2010. . Мельника, політичний «дах» якому так затято забезпечував Янукович, «усі вважали захисником інтересів Ріната Ахметова у Криму» [693] Kupatadze, Transitions after Transitions : 133. . Під тиском Партії регіонів кримінальні провадження проти Мельника «спустили на гальмах» [694] Сергей Сидоренко и Ольга Куришко. ‘Вспомнил все: Юрий Луценко рассказал суду о своих делах’, Коммерсантъ , 7 февраля 2012. .