Кирилл Галушко - Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років

Статут також проголошував потребу забезпечення широких загальнолюдських та демократичних прав і свобод, рівність громадських прав для всіх, ліквідацію будь-яких станових привілеїв.

Компромісною та виваженою була позиція і в мовному питанні. Наголошуючи на нагальній потребі поширення освіти та культури, І. Полтавець визнавав, що це питання має розвиватись «еволюційно», і тому «козачество стоїть за повільну українізацію нашого культурно-­національного життя по наших зденаціоналізованих городах і за частинне, в мірі потреби, вживання ще де який час російської мови для вислову українських по духу і напрямку ідей»430.

Водночас відчутною є жорсткість і твердість у ставленні до представників інших національностей та до їхнього права на владу: «Як партія козацько-хліборобська ми дбатимемо, щоб хліборобська частина української демократії заняла в процесі творення нашого вільно-­козачого життя таке становище, яке відповідає її кількости (85 % всієї людности) і силі. Політична влада в Україні повинна належати представникам українського козацтва і селянства — город не повинен діктувати свою волю українському козаку-хліборобу.

[…] За горожанами України неукраїнської національності ми визнаємо всі їхні культурно-національні права. Але одночасно ми маємо вимагати од національних меншостей, які живуть на нашій землі, щоб інтереси цієї землі були для них так само близькі та дорогі, як і для нас, і щоб ідея Вільної України зустріла в них не ворогів, а прихильників і оборонців. Всякі ж шкідливі заходи меншостей, ми козаки будемо поборювати всими силами»431.

422

Тимощук О. В. Охоронний апарат Української Держави (квітень — грудень 1918 р.). — Х., 2000. — С. 308.

423

ЦДАВО. — Ф. 3293. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 83.

424

ЦДАВО. — Ф. 3293. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 83зв.

425

ЦДАВО. — Ф. 3293. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 88.

426

Див.: Українські політичні партії кінця ХІХ — початку ХХ століття. Програмові і довідкові матеріали. — К., 1993. — С. 129—143.

427

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 6.

428

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 6.

429

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 7.

430

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 7.

431

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 5.

П. Скоропадський зі свитою після візиту до німецького командування

У Статуті передбачені достатньо демократичні можливості вступу до козацьких громад. Козаком міг стати «…кожний українець, не лічучись з його класовим положенням, але не обмежений в правах по уголовним законам»432. У зв’язку із цим першочерговим завданням було домогтися «…щоб всі козаки, як ті, які рахуються такими з стародавніх часів, так і вільні, які склалися під час революції, були стверджені в козацькому стані»433.

Основною умовою вступу було визнання Програми та Статуту козацького товариства.

При цьому йшлося про формування насамперед козацьких громад, до складу яких увійшли б не лише самі козаки, а й їхні сім’ї, члени яких також вважалися б козаками. Козацьке товариство повинно було мати права юридичної особи, а його члени поділялися на дійсних, почесних, стариків і козаків. На чолі козацьких громад була ГКР, а безпосереднє керівництво здійснювали місцеві ради з виборними отаманами на чолі.

Окрім того, для формування з козаків бойових підрозділів при кожній громаді мала бути заснована січова організація як «спортивно-­військовий відділ», що готувала до військової служби «муштрові сотні»434.

У Статуті достатньо детально регламентовано нові козацькі порядки, аж до детального опису одягу, клейнодів, відзнак, прапорів та хоругв (як уже зазначено, до цього І. Полтавець мав хист і бажання). Проте в ньому чітко не визначено стосунків козацтва та регулярної армії, ставлення козаків до військового обов’язку. Згадка про «військову владу», за розпорядженням якої козаки мали б нести державну охорону, дає підстави думати, що козацтво від загальної військової повинності мало бути звільнене435.

Водночас є інша характерна річ — сформоване козацтво мало перебрати до своїх рук владу на місцях: «Аби в тих селах, містах та хуторах України, які будуть складатись з козаків, вся адміністративна влада переходила до рук їхніх отаманів»436. Як і за часів Центральної Ради, І. Полтавець пропонував передати владу на місцях козацьким отаманам.