Кирилл Галушко - Українська Держава — жорсткі уроки. Павло Скоропадський Погляд через 100 років

Десятого серпня гетьман затвердив проект закону про відновлення українського козацтва і скерував його до Ради Міністрів. Згідно із законом ключову роль у відродженні та діяльності козацтва мала відігравати разом із гетьманом ГКР, а умови прийому в козацтво, права козаків, вибори членів місцевих рад тощо визначав би козацький статут437.

До козацької реформи готувалися ґрунтовно й інтенсивно. Окрім уже проаналізованого, слід згадати чисельні та деталізовані проекти штатних розписів козацьких підрозділів, кошторисів, у яких розраховано суми державного фінансування козацтва, подано доповідні та пояснювальні записки, у яких обґрунтовано потребу відродження козацтва в Україні438. Більшість із цих документів розробляв Організаційний відділ по формуванню козацького війська при Генеральному штабі, очолюваний М. Фисенком. Саме М. Фисенко розробив проект «Статуту про Українське Козацьке військо», що розкриває важливі деталі козацької реформи і має принципові відмінності від «Статуту» І. Полтавця.

У «Статуті про Українське Козацьке військо» запропоновано формувати козацьке військо лише з представників заможного селянства. Серед останніх перевагу знову-таки надавати козацьким нащадкам. Усі інші заможні селяни могли перейти до козацького стану тільки після чотирирічної служби у війську. Одночасно сім’ї колишніх козаків, які не спромоглися дати жодного представника для військової служби, відраховували з козацького стану.

Козацьке військо мало бути деполітизованим і беззастережно відданим Україні та гетьманові. На службу козакам треба було йти з власними кіньми і військовим спорядженням. За все це вони отримували низку привілеїв: їх звільняли від загальної військової повинності, вони несли службу лише на території власного повіту, належну їм землю, площа якої була б не меншою, ніж 30 десятин, закріплювали за ними у спадкове володіння і її не можна було продавати за борги. Козаки мали право постійно тримати при собі зброю. Їхні господарства звільняли від будь-яких державних грошових чи натуральних повинностей (крім внесків на потреби козацького війська). Передбачалося також створення початкових і середніх військових навчальних закладів для дітей козаків, надання грошової допомоги сім’ям загиблих і непрацездатних козаків тощо439.

Однак, незважаючи на швидку «теоретичну» розробку реформи, її законодавче затвердження затягувалося. Опір чинила Рада Міністрів, яка двічі відправляла законопроект на доопрацювання, намагаючись обмежити нове козацтво статусом приватної організації без будь-яких публічно-правових функцій.

Початкову позицію міністрів та зміну їхніх поглядів легко простежити за протоколами засідань Ради Міністрів:

Засідання 14 серпня 1918 р.: «Постановили: а) признать, что проекти­руемое козачество должно являться организацией, пользующейся поддержкой со стороны государства, но не осуществлять непосредственно публично правовых функций, почему в Статуте ея, утверждаемом вне общего законодательного порядка, не должны иметь места постановления, регулирующие такие вопросы, как отношения Казачьих Рад к общим государственным установлениям, военным и гражданским, или отношение Козаков к несению общей воинской повинности…»440

432

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 10.

433

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 5.

434

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 12.

435

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 12.

436

Статут українських козаків. — К., 1918. — С. 8.

437

ЦДАВО. — Ф. 1064. — Оп. 1. — Спр. 18. — Арк. 9—10.

438

Див.: ЦДАВО. — Ф. 3293. — Оп. 1. — Спр. 1.

439

ЦДАВО. — Ф. 3293. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 39—42.

440

ЦДАВО. — Ф. 1064. — Оп. 1. — Спр. 6. — Арк. 167зв.

1918 р.

Засідання 29 серпня 1918 р.: «Обсудив все произведенные в заседании Совета Министров соображения, высказанные как за учреждение вольного казачества в той форме, которую предлагает особое совещание, законодательным путем, так и учреждение его на началах общественной организации путем утверждения особого для него устава, Совет Министров большинством 6 голосов против 5 высказался за учреждение вольного казачества как частной организации и за утверждение положеного проекта в виде устава, поручив вместе с тем Державному Секретарю придать ему редакцию соответствующую тем положениям, которые были одобрены Советом Министров в настоящих заседаниях»441.