«Визнати кордонами первісно намічений на карті представником військового міністерства кордон, що відповідає етнографічним умовам, причому звернути особливу увагу на необхідність приєднання Криму до України».

Севастопольська бухта
За три дні, 10 травня, німецький посол отримав від гетьмана ноту, у якій зазначено:
«Особливе значіння для відродження України полягає в справі установлення її кордонів, особливо південного, і таким чином, оволодіння Кримом. Прилучення Криму мало б те значіння для Української Держави, що вона була б забезпечена продуктами першої необхідності, як сіль, тютюн, вино й садовина. Одного тільки тютюну діставала Україна з Криму щорічно для переробки на сто мільйонів рублів. Володіння Кримом дало б також можливість зберегти в Україні багато грошей, організувавши нові й відбудувавши старі курорти. Опріч того, володіючи південним берегом Криму, Україна одержала б такі природні порти, як Севастополь і Феодосія».
Шістнадцятого травня 1918 р. в українському міністерстві закордонних справ відбулася спеціальна нарада з «кримського питання», учасники якої запропонували рішуче відмовитися від формули Третього Універсалу «Таврія (без Криму)» та укласти з кримськотатарським національним рухом угоду про автономію півострова. За результатами наради 30 травня Дорошенко скерував Шварценштайнові ще одну ноту з викладом юридичної позиції українського уряду:
«Правда, коли проголошено Третій Універсал Української Народної Республіки, там зазначено, що до Української Держави належить тільки північна Таврія без Криму… Такий спосіб установлення кордону, спершу тільки в загальних рисах, пояснюється також і тим, що тоді Українська Народна Республіка розглядалася тільки яко федеративна частина Росії. Так само й Крим, коли б він приєднався добровільно до України, мав бути також федеративною одиницею Росії й таким чином автори третього Універсалу розуміли, що зв’язку з Кримом, економічним форпостом України, Українська Держава не губить. Нині ж, коли остаточно стала Україна на шлях цілковитої політичної незалежності, зв’язок з Кримом, яко федеративною одиницею, може увірватися цілком… При тім, стоючи на принципі самоозначіння, не бажаючи нарушувати волі населення, нарешті, розуміючи різні відміни в житті Криму, Український уряд уважає, що приєднання Криму може відбутися на автономних підставах».

Феодосійський порт
Сьомого червня 1918 р. публіцист та очільник Української телеграфної агенції Дмитро Донцов підготував для МЗС аналітичну записку «О границях Української держави під взглядом політичним», у якій стверджував:
«Відділений від України, до котрої він є органічно прив’язаним, Крим зробився іграшкою в руках других сил. Все се промовляє за тим, що Українська Держава може признати право Криму на самовизначення, але не політичне, лише культурно-національне. Права татарського народу мусять бути забезпечені. Але політично Крим є інтегральною частиною України і таким мусить лишитися і далі… Належність Криму до України є conditio sine qua non української незалежності».
Отже, на відміну від творців першої УНР, що майже рік визначалися із статусом Криму, інтелектуали УД (Дорошенко, Донцов) та особисто гетьман Скоропадський одразу взяли курс на приєднання півострова до материка і, що характерно, жодного разу не змінили своєї позиції в цьому питанні.
Крайовий уряд та ідея незалежності Криму
У травні на півострові оформилися два найголовніших центри впливу: Губернські земські збори та відновлений Курултай (у якому був розкол між «поміркованими» та «радикалами»). На початку перевагу мав Курултай, що відкрився 10 травня 1918 р. після тримісячної перерви. Наступного дня з Туреччини повернувся Джафер Сейдамет. Вісімнадцятого травня Курултай оголосив себе тимчасовим кримським парламентом і призначив Сейдамета прем’єром, доручивши йому сформувати уряд.
Ще 12 травня в газеті «Крым» були опубліковані основні принципи управління півостровом, як їх розуміли «помірковані»:
• Уряд створюють на коаліційних засадах за участю певних народностей.
• Курултай оголошує себе крайовим парламентом і шляхом негайних виборів поповнює свій склад представниками інших народностей.
Читать дальше