Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу

Здесь есть возможность читать онлайн «Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2017, ISBN: 2017, Издательство: Дух і літера, Жанр: История, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Радянський Союз став першою в історії державою, в якій офіційна ідеологія пронизувала всі сфери й рівні життя, перетворюючи громадян на безликі та взаємозамінні гвинтики колосальної системи. Американський журналіст Девід Саттер, який у 1970–1990-ті роки працював кореспондентом в СРСР, в своїй книзі показує життя радянських людей і трагічні наслідки цього соціального експерименту.

Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Після двох дощових днів нарешті вийшло сонце, і вулиці, що вели до площі, були заповнені народом. Одні збиралися взяти участь у демонстрації, інші ще вагалися.

Коли годинник на ратуші пробив дванадцяту, люди групами почали заходити на площу, але більшість усе ж таки залишалися позаду, в затінку. Проте, на подив Келама, натовп, що прибував до площі з прилеглих вулиць, продовжував збільшуватись, аж поки не сягнув майже двох тисяч. До демонстрантів звернувся Хейкі Ахонен, щойно звільнений політв’язень. Він сказав, що його попередили про неможливість проведення мітингу на площі, й закликав людей іти за ним до парку Хірве у Верхньому місті.

Демонстранти попрямували до парку під наглядом міліції, яка не перешкоджала їм. Коли довгий потік людей заповнив вузьку вулицю Хар’ю, що веде з Ратушної площі до Верхнього міста, демонстранти почали діставати сховані під одягом прапори та плакати з вимогами суду над сталінськими злочинами, оприлюднення пакту Молотова-Ріббентропа та звільнення політичних в’язнів.

Келам був упевнений, що міліція відбиратиме транспаранти та прапори, але вона не вдавалася до жодних дій. У натовпі крутилися провокатори, пропонуючи демонстрантам скандувати: «Росіяни, забирайтеся геть!» — але на них ніхто не зважав.

Нарешті демонстранти почали підніматися до Верхнього міста, де розташований замок Тоомпеа — традиційна резиденція уряду Естонії, звідки відкривається краєвид на дахи під червоною черепицею та вкриті патиною мідні шпилі храмів Старого міста. У парку Хірве демонстранти розташувались у видолинку, що утворює природний амфітеатр. Першим виступив Тійт Мадіссон, робітник із Пярну й нещодавно звільнений політв’язень. Він сказав, що долю Естонії було вирішено секретними протоколами пакту Молотова-Ріббентропа, й у дусі гласності естонському народу тепер треба розповісти про зміст тих протоколів.

Мітинг тривав майже годину. Хтось із присутніх аплодував, в інших на очах були сльози від того, що вони стали свідками події, до якої вже не сподівалися дожити. У натовпі стали поширювати петиції із закликом поставити пам’ятник жертвам сталінських репресій в Естонії. Але страх був ще доволі сильний, щоби завадити мітингарям заспівати естонський національний гімн. Вони мирно розійшлися, а за кілька годин Келам зустрівся в Старому місті з Ахоненом і Арво Песті — ще одним організатором цього заходу. Вони одностайно визнали, що ця демонстрація є успіхом, й у майбутньому можливі набагато масовіші акції.

Однак звістка про демонстрацію в Естонії вразила партійних лідерів, відродивши в них прихований страх перед народними масами.

Єльцин був представником того крила партії, яке зробило можливими такі події, як демонстрація в Естонії. Тому його промова не згуртувала решту його колег, а дала ЦК шанс, захищаючи Лігачова, продемонструвати весь свій спротив реформам.

Після того, як Єльцин завершив свій виступ, на трибуну піднявся С. І. Монякін, голова Комітету народного контролю, і став хвалити Лігачова. Те саме зробили голова ВЦРПС Сергій Шалаєв і п’ятеро перших секретарів обкомів.

Восьмий промовець, директор Інституту США та Канади Георгій Арбатов, сказав, що Єльцин заслуговує на повагу за сміливість, але він завдав величезної шкоди справі перебудови. «І це, мабуть, неможливо виправити, бо від його промови вже розходяться кола».

Після Арбатова виступив голова Ради міністрів Микола Рижков, який звинуватив Єльцина у «внесенні розбрату в Політбюро» і похвалив Лігачова за «дотримання правильної лінії і виконання величезного обсягу роботи».

Рижков був близьким товаришем Горбачова, і його промова була сигналом, що Горбачов знає про зосередження навколо Лігачова антиреформаторських сил і що намагатися усунути його ще зарано. Тож інші члени Політбюро теж почали засвідчувати свою підтримку Лігачову.

«Ми не маємо жодних робіжностей, — сказав Віталій Воротніков. — Хай усі чітко та ясно зрозуміють, що у нас цілковита єдність».

Після короткої перерви виступив голова КДБ Віктор Чебриков. Єльцинську характеристику роботи секретаріату ЦК він назвав «наклепом»: «Раптом ми чуємо розмови про якийсь розкол у керівництві. Про які групи ми говоримо? Ви бачите, ми тут усі перед вами. Про які групи мова?»

Нарешті настала черга Яковлєва. Як головний суперник Лігачова Яковлєв, мабуть, був би радий підтримати Єльцина, але зважаючи на таку рішучу підтримку Лігачова, йому не залишалося нічого іншого, як засудити Єльцина. Він назвав його виступ «політично хибним» і «суперечливим».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу»

Обсуждение, отзывы о книге «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x