Дэвид Саттер - Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу

Коли БТР став штовхати тіло Усова назад і вперед, у тунелі здійнявся неймовірний ґвалт. Люди кричали: «Вбивці! Мерзотники!» — й проклинали солдатів. Ніхто не знав, живий Усов чи мертвий. У загальній паніці один молодий чоловік спробував забрати тіло і був поранений у плече. Підбігли на допомогу ще двоє хлопців, і першого з них, а потім і другого розчавили колеса бронемашини. Тунель продовжував заповнюватися людьми, аж поки БТР не зупинився й не дав витягти тіло. Після цього він спробував прорватися крізь барикаду, але тут хтось кинув пляшку з «коктейлем Молотова», яка розірвалася поруч. За нею полетіла друга. БТР усе намагався прорватися. Кинули третю пляшку, але теж не влучили в машину. Потім полетіли ще чотири «коктейлі», і БТР почав горіти. Солдати вистрибнули з нього і стали стріляти, внаслідок чого ще одну людину було поранено. Після цього вони кинули палаючий БТР і побігли ховатися до інших машин. Люди, побоюючись вибуху, стали заливати БТР водою. Жертв забрали «швидкі допомоги» та міліцейські машини.

Солдати стояли з автоматами напоготові, щоби стримати натовп. Вони боялися, що їх лінчуватимуть. До тунелю зайшли кілька російських депутатів, вони заспокоїли народ і домовилися про відхід бронетехніки за умови, що вона поїде геть від Білого дому.

Поки Перфільєв ходив по кабінетах канцелярії віце-президента на четвертому поверсі, захисники неперервно отримували інформацію про рух бронетехніки вбік Білого дому. Язов делегував деякі зі своїх повноважень генералові Михайлу Моїсеєву, начальнику Генштабу. Перфільєв попросив одного близького друга зателефонувати помічникові Моїсеєва й спитати, чи можна подзвонити генералові. Відповідь була позитивною, і Перфільєв пішов до Руцького й сказав йому, що той може зв’язатися з Моїсеєвим. Проте Руцькой махнув рукою: «Немає сенсу, він не розмовлятиме зі мною».

Однак на подив усіх присутніх Моїсеєв сам зателефонував Руцькому. Генерал намагався заспокоїти його — мовляв, війська, що пересуваються в Москві й довкола неї, не захоплюватимуть Білого дому. Руцькой відповів, що в разі штурму буде криваве побоїще, але він, зі свого боку, зробить усе можливе, щоб уникнути битви.

До кабінету Руцького зайшов Столяров, і Руцькой із Перфільєвим чекали, поки він зателефонує Янаєву. На цей час було вже чутно гуркіт танків на проспекті Калініна, а також перші постріли. Надходили також повідомлення про висадження повітряно-десантних військ на аеродромі в Кубінці під Москвою, а ще про рух Кантемирівської дивізії Кутузовським проспектом в напрямку парламенту.

«Ви маєте зупинити рух військ», — сказав Столяров Янаєву.

«Немає ніякого руху військ», — відповів той.

Потім Перфільєв спробував зателефонувати до КДБ. Крючков не відповідав, його заступник — теж.

О другій годині ночі повідомлення стали такими загрозливими, що Перфільєв спробував ще раз поговорити з Моїсеєвим. Слухавку взяв помічник, який сказав, що начальник Генштабу відпочиває в себе на дачі. Перфільєв спитав про тамтешній номер телефону. «Мені наказано не турбувати Моїсеєва й нікому не давати його телефонний номер», — відповів помічник. Але все ж таки потім назвав цей номер, і Столяров почав телефонувати Моїсеєву.

«Скажи йому, що танки вже підійшли, — сказав Столярову Перфільєв. — Хай послухає, що відбувається». І, максимально розтягнувши телефонного шнура, поставив телефон біля вікна. Вікно було трохи прочинене, і з вулиці було чутно гамір, крики та постріли.

«Ви чуєте, що вони вже вбивають людей? — сказав Столяров. — Негайно зупиніть танки».

Моїсеєв сказав: «Гаразд». І поклав слухавку.

Настала виснажлива пауза. Оборонці почали спускати жалюзі й вимикати світло по всій будівлі. Руцькой віддав наказ охоронцям відкривати вогонь без попередження, якщо до будівлі зайдуть співробітники КДБ в цивільному. Було повідомлення від Ради оборони, що 103-я повітряно-десантна дивізія КДБ почала рухатися проспектом Калініна вбік Білого дому, а три гелікоптери готуються до висадки парашутистів.

Перфільєв попросив у Руцького зброю. Той посміхнувся.

«Твоя головна зброя — це голова та ручка», — сказав він.

Потім Перфільєв пішов, а Руцькой увімкнув настільну лампу й поставив її на підлогу. Після цього сів за стіл і з автоматичним пістолетом у руці та звичайним — на столі став чекати на штурм.

Перфільєв тим часом ішов темними коридорами. Він помітив, що в житлових будинках уздовж ріки досі було незвично багато освітлених вікон.