Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Тепер засмутилися радянські воєначальники. Пізно ввечері командувач Білоруського фронту відправив у Москву телеграму: «Встановлений кордон по р. Буг біля м. Брест-Литовський вкрай невигідний для нас з наступних причин: місто Брест кордоном ділиться на дві частини - західний обвід фортів дістається німцям; при близькості кордону неможливо використовувати повністю багатющий казармовий фонд у м. Брест; залізничний вузол і саме місто перебуватимуть у сфері кулеметного вогню; переправи на р. Буг не будуть прикриті необхідної територією. Чудовий аеродром Милашевичі дістанеться німцям. Командувач фронту просить переглянути кордон в районі Брест-Литовського», залишивши за СРСР частину території на західному березі річки. Наступного дня прийшла відповідь, що «кордон біля Бреста встановлений угодою, і міняти його неможливо». Все залишилося, як є. Надалі «багатющий казармовий фонд», незважаючи на близькість кордону і «сферу кулеметного вогню», буде використаний в максимально можливій мірі, що, в кінцевому підсумку, призвело до ще однієї оборони Брестської фортеці.

До 5 жовтня радянські війська займалися евакуацією військової здобичі з території, розташованої на захід від встановленої лінії. Тільки війська 5-ї армії вивезли за річку Західний Буг 64 паровози, 70 пасажирських, 1130 критих вагонів, 534 платформи, 609 вуглярок, 104 цистерни і різних вантажів загальним обсягом 2174 вагони. У смузі Білоруського фронту в СРСР було вивезено 205 паровозів і 3942 аж ніяк не порожні вагони.

Не всім пощастило збирати квіти та трофеї. Деяким радянським частинам довелося битися всерйоз. Так, на Поліссі ледве не була повністю розгромлена 52-та стрілецька дивізія полковника Руссіянова. Передана до складу Українського фронту, вона слідувала від Кобрина на Влодаву, маючи завдання не допустити прориву відступаючих польських військ через Західний Буг. 27 вересня 411-й танковий батальйон і 52-й протитанковий дивізіон зайняли містечко Шацьк, взявши в полон 429 польських військовослужбовців, але випустивши штаб генерала Клеберга, що вислизнув буквально з-під носа. Зате радянські підрозділи ненароком перегородили шляхи відходу на захід прикордонникам генерала Рюкеманна, група якого в цей день минула Ратне, попутно «чітко й енергійно» ліквідувавши «банду», що встановила в місті Радянську владу й відкрила по польській колоні вогонь з кулеметів. Потім надійшли відомості, що попереду знаходяться регулярні частини РСЧА. Треба було прориватися. Справа полегшувалася тим, що червоні командири традиційно слабо уявляли собі обстановку. Головну роль в задуманій операції повинен був зіграти полк КОР «Сарни».

Вранці 28 вересня в Шацьк з'явився громадянин, який повідомив «визволителям», що в лісі на південний схід від міста ескадрон поляків хоче здатися в полон. Не перевіривши інформацію, 411-й танковий батальйон без розвідки рушив колоною в дефіле озер Люцемер і Кругле, де з добре замаскованих позицій був обстріляний протитанкової артилерією противника і, втративши 8 танків та 7 осіб убитими, став відходити. До полудня полк «Сарни» зайняв Шацьк, відкривши тим самим шлях на захід і захопивши штабні документи, в тому числі наказ комдива, що іменував групу Рюкеманна «бандою польських офіцерів».

На перешийку між Бугом і озером Пулемецьке бригада КОР «Полісся» і батальйон «Клецьк» організували правильну війну з 58-м стрілецьким полком і розвідувальним батальйоном 52-ї дивізії. В результаті в бою отримав поранення полковник Руссіянов, а призвані за мобілізацією червоноармійці стали розбігатися. Поляки захопили один танк, п'ять вантажівок, дві гармати. В ході боїв, що тривали всю ніч, 112-му стрілецькому полку вдалося оточити біля села Мельники частину бригади «Полісся» силою до півтора батальйона і примусити її до здачі. У той же час 411-й танковий батальйон, який спробував вийти полякам в тил і відбити Шацьк, знову потрапив у артилерійську засідку, серед інших був убитий командир батальйону капітан Насенюк. Підрозділи дивізії часто не мали зв'язку один з одним, практично ніяк не керувалися. Лише до 9 ранку 29 вересня командуванню вдалося навести порядок у частинах. Все це привело до затягування боїв і високих втрат: 81 особа була вбита і 184 поранені, підбито п'ять танків Т-26, два Т-38, три трактори і три протитанкові гармати. Було взято в полон 1100 польських військовослужбовців, на полі бою противник залишив 524 трупи, радянськими трофеями стали 500 гвинтівок, 34 кулемети, 60 тисяч набоїв. Взятих у полон офіцерів і підофіцерів прикордонсторожі - 200 осіб - розстріляли в лісі.