Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Поговоримо про щасливих білорусів і щасливих литовців, яких Червона Армія звільнила й від «гніту», і від «фашистської» окупації.

Радянізація нових областей проводилась уже відпрацьованими методами: націоналізація, конфіскація, розкуркулення, колективізація, класова боротьба і терор. Відразу після вступу радянських військ починала працювати репресивна машина, очищаючи міста й села від «ворожих елементів». Але були застосовані й деякі «новинки», наприклад, масова депортація; цей досвід став у нагоді при виселенні народів-зрадників. Причому на територіях Західної Білорусії та Західної України депортація проводилася поетапно, і перший ніс ясно виражений антипольський характер.

Слідом за «гнобителями» й агентами «шпигунських органів розвідки» найлютішими ворогами трудового народу були оголошені польські осадники і працівники лісової охорони. 5 грудня 1939 року Раднарком СРСР прийняв таємну постанову про їх виселення з західних областей України й Білорусії. 19 і 25 грудня Л. П. Берія направив відповідні директиви органам НКВС УРСР і БРСР.

У свою чергу нарком внутрішніх справ УРСР Л. Цанава поставив завдання начальникам обласних управлінь «негайно приступити й до 5 січня 1940 року закінчити складання точного обліку всіх осадників та членів їх сімей, які проживають на території області за формою, що додається. Облік провести під слушним приводом, не піднімаючи шуму й не розшифровуючи мети проведеного обліку. Таким приводом може бути облік об'єктів оподаткування їх господарств. Для проведення операції в кожній оперативній дільниці (охоплює 250-300 сімей) організувати оперативні трійки, очолювані начальником повітового НКВС чи оперативним працівником, спеціально відрядженим з обласного НКВС… Особливо злісних осадників, щодо яких є матеріали їх антирадянської діяльності в минулому або сьогоденні, заарештувати з наступним оформленням їхніх справ на особливу нараду, а сім'ї виселити в загальному порядку. Передбачити заходи до неприпустимості будь-яких ексцесів, контрреволюційних виступів і волинок при проведенні вилучення й виселення осадників… Ще раз нагадуємо, що при проведенні обліку та розробки оперативних заходів повинна бути дотримана виняткова конспірація, щоб запобігти можливості втечі осадників».

Заздалегідь була розроблена й інструкція про порядок проведення операції по виселенню: «Коли з'ясовуються попередні підсумки обшуку, осаднику (ліснику) і всій родині пропонується одягнутися, після чого оголошується, що за рішенням уряду вони переселяються в іншу область (куди - не кажуть). Виселеним роз'яснюється, що в новому місці проживання їм буде надане житло та можливість роботи. Пропонується зібрати речі, дозволені до вивозу: одяг, білизна, взуття, постіль, посуд столовий, чайний, відра, продовольство з розрахунку місячного запасу на сім'ю, невеликий господарський і побутовий інвентар, гроші (сума не обмежена) та побутові цінності, скриня або ящик для упаковки. Загальна вага не більше 500 кг на сім'ю». Причому все це потрібно було зібрати спросоння («всій сім'ї пропонується одягнутися»!) за 2 години. Від працівників НКВС необхідно «не допускати в жодному разі утворення натовпу» біля будинків виселених, «діяти необхідно у всьому твердо й рішуче, без зайвої суєти, шуму й паніки».

29 грудня Берія доповів Сталіну про повну готовність «до проведення операції по виселенню осадників і працівників лісової охорони». На вузлових станціях були підготовані ешелони «в складі 55 вагонів, обладнаних по-зимовому для людських перевезень», чекістські сили підкріплені червоноармійцями і прикордонниками. Акція почалась одночасно в Білорусії та Україні 9 лютого 1940 року о 21.00 і закінчилась увечері наступного дня. До цього часу в Білорусії в 1940 вагонів було завантажено 6064 сім'ї осадників і 3746 сімей лісників, загальною чисельністю 53 тисячі осіб. Всього ж на спецпоселення в тайгові райони країни було відправлено понад 137 тисяч осадників і членів їх сімей. Там у них було тільки одне право і один обов'язок: «займатися суспільно корисною працею на роботах», що надаються їм підприємствами відповідних наркоматів і відомств. Це, на думку Сталіна, найкраще відповідало їх «національним особливостям».

15 лютого Цанава інформував Москву і першого секретаря Пономаренка про успішне завершення операції: заарештовано 307 осіб, вбито 4 особи й репресовано після операції 197 осіб.

Залучений в якості добровільних помічників сільський актив з числа середняків і бідняків заходи Радянської влади всіляко підтримував і з задоволенням брав участь у виселенні «сволот». Це був той короткий період відразу після виборів, коли на зміну Тимчасовому управлінню до влади прийшли національні кадри - братам-білорусам і братам-українцям дозволили трохи «попанствувати» і звести рахунки зі своїми «гнобителями».