Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Тому не дивно, що, наприклад, у селі Кобаки Косівського повіту українці під впливом комуністичних агітаторів спочатку вигнали православного попа й винесли з хат ікони. У грудні того ж року, в тих же Кобаках, викинули портрети Сталіна, а образи святих повернули в будинки. Свідченням радикальних змін є справа «голови» комітету, який з цього села був направлений до Києва для навчання. Повернувшись, він виголосив захоплену промову про Радянську владу. Люди його висміяли. Після чого «голова» виголосив іншу мову про те, як ідуть справи насправді, й тієї ж ночі здійснив самогубство. Приклад приватний, проте добре ілюструє радикальну зміну ставлення українців до окупантів. Це підтверджується масовим вивезенням українців разом з поляками…

Смертність серед депортованих була тим більш високою, що встановилися сильні морози, а зупинки на деяких проміжних станціях неодноразово тривали до 5-6 днів. Під час транспортування трупи просто викидали у вікно. Інформатор, що їхав з Луцька, бачив з вікна вагона велику кількість непохованих мертвих тіл, що по кілька днів лежать уздовж колії, позначаючи страшний шлях більшовицької депортації…

На вокзалі відокремлювали батьків від дітей, чоловіків від дружин, не дозволяючи їм навіть попрощатися. Відсутність людяності й варварські поняття, насаджені азіатським комуністичним вихованням, визначають ставлення влади до населення. Характерним прикладом є здивування, яке висловив один з радянських чиновників у Львові при вигляді відчаю розділених польських сімей. Цей чиновник сказав: «Чого ви плачете? Ось ми кожні п'ять років, а то й частіше, переїжджаємо з одного кінця Союзу в інший. Не маємо майна, не маємо будинку. Їдемо, займаємо чиєсь житло і знову їдемо.

А що не їдете з дружинами, ще краще, знайдете інших. Діти? Так і дітей заведете знову».

Така психологія вихованців радянського ладу. І такими вони керуються принципами…

Настрій українців почав змінюватись у лютому 1940 року у зв'язку зі зміною курсу радянської політики на території Малої Польщі, а загальний поворот настав у березні 1940 року, коли більшовики почали проводити примусову колективізацію села. Українські селяни чинять опір створенню колгоспів, за що масово висилаються цілими селами вглиб СРСР, також як і польські селяни. Зараз українці перейшли до конспірації й таємної боротьби з Радами, спираючись на німців…

Відносно стерпні умови життя, які існували в перші місяці після вторгнення радянських військ, давно відійшли в минуле. Життя стало нестерпним, а в деяких аспектах навіть гіршим, ніж під німецькою окупацією. Красномовним симптомом здійснюваних тут змін може бути той факт, що навіть євреї втікають з-під радянської окупації під німецьку…»

Наприклад, близько 2000 євреїв пішло на той бік Бугу з Бреста, їм здавалося, що гірше ніде бути не може. 14 квітня 1940 року перший секретар Брестського обкому М. В. Кисельов на 1-й міській партійній конференції зробив доповідь «Про очищенні міста від ворогів народу й соціально чужих елементів»:

«Велика група офіцерів, поліцейських, жандармів, провокаторів була виловлена в перші дні визволення Робітничою гвардією. Вся ця група ізольована органами НКВС. В наступний час наші славні прикордонники та органи НКВС викрили та ізолювали велику кількість переховуваних ворогів народу - керівників фашистських партій, шпигунів, диверсантів. Були викриті цілі повстанські контрреволюційні групи, які ставили завданням вести збройну боротьбу з Радянською владою. Були розкриті молодіжні контрреволюційні організації, які тулилися в колишніх гімназіях (контрреволюційність гімназистів полягала в тому, що у відповідь на люту пропаганду безбожництва та лекції про Павлика Морозова вони придумали такий жарт: вішали в класах між портретами Леніна і Сталіна розп'яття, кажучи при цьому: «Господь Ісус знову висить між двох негідників»), технічної залізничної школи. Ці контрреволюційні організації молоді мали в себе зброю, зашиту в диванах, матрацах, закопану в землі.

Велика робота нашими чекістами й усією партійною організацією була проведена з виселення осадників, працівників лісової і сторожової охорони. У цій роботі протягом кількох днів приймала участь вся партійна організація… По місту й області було виселено понад 1000 сімей цих заклятих ворогів, і не було жодного ексцесу… Характерною є ще одна обставина - при виселенні осадників була дотримана по-більшовицькому конспірація. За кордоном про виселення дізналися лише через два тижні. Серед наших комуністів не виявилося жодного базіки, які іноді бувають небезпечнішими за ворогів…