Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

18 грудня 1940 року Гітлер підписав директиву № 21: «Німецькі збройні сили повинні бути готові розбити Радянську Росію в ході короткочасної кампанії ще до того, як буде закінчена війна проти Англії (варіант «Барбаросса»)». До Троїстого пакту приєднались Угорщина, Румунія і Словаччина. Півроку по тому Туреччина підписала з Райхом пакт «Про дружбу і ненапад».

Радянський Союз завдяки «мудрій політиці партії» залишився сам на сам з німецькою військовою машиною, не маючи жодного союзника або хоча б країни, що ставиться до нього з симпатією.

«Що ж насправді становить собою СРСР? - Задавався питанням кореспондент газети «Нью-Йорк ворлд телеграм» Рой Говард. - Незважаючи на величезну армію й величезні за своєю кількістю повітряні сили, СРСР на даний час… представляє собою втрачену надію. Він скинутий з рахунків як фактор при будь-якій найближчій комбінації сил проти фашизму»

Територіальні придбання 1939-1940 років обернулися для СРСР великим політичним програшем і міжнародною ізоляцією. Зайняті за згодою Гітлера «плацдарми» обороноздатності країни нітрохи не зміцнили, оскільки для цього й не призначалися.

Генерал армії Сандалов згадував, що радянські воєначальники були аж ніяк не в захваті від «нових позицій». Нарада командування БОВО в жовтні 1939 року проводилася з нагоди передачі справ начальником штабу округу:

«- На колишньому кордоні, - продовжував Пуркаєв, - ми мали потужні укріплені райони, та й безпосереднім противником тоді була лише Польща, яка поодинці напасти на нас не зважилася б, а в разі її змови з Німеччиною встановити вихід німецьких військ до нашого кордону не становило б труднощів. Тоді у нас був би час на відмобілізування та розгортання. Тепер же ми стоїмо лицем до лиця з Німеччиною, яка може потай зосередити свої війська для нападу. При цьому не можна забувати, що німці захопили у Варшаві документи Генерального штабу польської армії: розташування всіх військових об'єктів у Західній Білорусії їм добре відоме. І ще одне важливе міркування: на території Західної Білорусії є люди, вороже налаштовані до Радянської влади. Німецьке командування постарається широко використовувати їх у розвідувальних і диверсійних цілях.

- Послухаєш вас, Максиме Олексійовичу, і починаєш вірити, що висунення військ округу в Західну Білорусію з військової точки зору більш ніж невигідне, - зауважив Климовський.

- Прошу зрозуміти мене правильно, - заперечив Пуркаєв. - Я хотів лише показати вам, що в новій обстановці для військ округу мінусів значно більше, ніж плюсів, але це явище тимчасове. Якщо як слід узятися за справу, мінуси відносно швидко можуть перетворитися на плюси».

Однак мінуси так і не перетворилися на плюси. Оскільки в планах радянського керівництва це були всього лише проміжні рубежі, про оборону яких серйозно не думали.

«Так вийшло, що після поїздки Молотова до Берліна не тільки не було зроблено висновків про необхідність готувати країну до швидкого неминучого зіткнення з гітлерівською Німеччиною, - стверджував А.І. Мікоян, - але, навпаки, був зроблений висновок про можливість подальшого розвитку радянсько-німецького співробітництва… Був утрачений дорогоцінний час між поїздкою Молотова до Берліна в листопаді 1940 року і червнем 1941 року».

Буквально відразу після повернення Молотова інструктував ленінградський партійний актив A.О. Жданов: «…Політика радянської держави полягає в тому, щоб у будь-який час розширювати, коли випаде це можливим, позиції соціалізму. З цієї політики ми виходили за минулий рік, вона дала розширення соціалістичних територій Радянського Союзу. Така буде наша політика й надалі».

Так до якої війні готував країну товариш Сталін? А він і не приховував: «Ми розширюємо фронт соціалістичного будівництва, це сприятливо для людства, адже щасливими себе вважають литовці, західні білоруси, бесараби, яких ми позбавили від гніту поміщиків, капіталістів, поліцейських і всякої іншої наволочі».

І тому думали сталінські генерали й комісари не про захист Вітчизни - у пролетарів її немає, - а виключно про те, як на багнетах вони понесуть щастя народам Європи та Азії, як будуть допомагати трудящим Угорщини налагоджувати роботу ЧК і «пускати в розхід» ворожі класи, селянам Румунії - організовувати колгоспи, пролетарям Італії - націоналізувати заводи й експропріювати експропріаторів. Безграмотні партійні бонзи і зазірковані червоні полководці майбутню війну уявляли як суцільний Визвольний похід: ворожі армії розбігаються, захоплене населення при вигляді радянських танків співає і танцює, і квіти, квіти…