Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

9 квітня по місту була проведена операція з виселення повій. Повії, особливо в нашому місті, надзвичайно небезпечний елемент. Там, де живуть повії, найчастіше в'ють собі гнізда іноземні шпигунські органи розвідки. Виселивши повій, ми позбавили місто від розповсюдження венеричних хворіб, значно ускладнили роботу іноземної розвідки.

Вчора, 13 квітня 1940 року, була проведена робота з виселення сімей репресованих і військовополонених офіцерів, поліцейських, жандармів, керівників фашистських партій, провокаторів і шпигунів. Чистішим стає повітря в нашому прикордонному місті, легше стає жити і працювати трудящим після такого очищення міста».

Населення Бреста перед навалою Кисельових становило 55 тисяч осіб.

«Однак слід нагадати про підвищення пильності. Вороги ще не всі вислані, вороги ще залишились, і вони будуть засилатись до нас іноземними державами. Декого з наших комуністів вороги обплутали. В колишнього працівника Брестського райкому комсомолу т. Радзевича вони викрали партквиток, залишивши йому, роззяві, на пам'ять тільки обкладинку від партквитка… Працівник міськвиконкому член партії т. Кулешов зійшовся й жив деякий час з однією жінкою (можливо, гарною, як деякі запевняють). Згодом було встановлено, що ця жінка виявилася шпигункою і була вилучена органами НКВС. Тов. Кулешов, правда, сам допоміг її викрити…

Вороги дають про себе знати в нашій області та місті в багатьох проявах.

Вбивство активіста робітника спиртзаводу в листопаді місяці - це справа рук ворогів.

Пожежа на толевому заводі в грудні місяці - це справа рук ворогів.

Днями в одній школі була спроба отруїти фосгеном (?!) цілу групу учнів - це теж справа рук ворогів.

Провокаційні чутки, контрреволюційні листівки, що розкидаються в деяких місцях у день виборів депутатів Народних зборів, контрреволюційні написи на стінах, парканах - це теж ворожа робота».

Останній ешелон з депортованими вирушив з Бреста 21 червня 1941 року (а в 1943 році білорусів з Сибіру завозили в прикаспійські степи, на місце виселених у Казахстан калмиків, не втомлювався товариш Сталін шукати сприятливий ґрунт для «процвітання народів»).

Всього в 1939-1941 роках на території західних областей Білорусії й України було репресовано 10% населення всіх національностей.

У Прибалтиці все проходило аналогічно, тільки не було загравання з братами-слов'янами й колективізацію провести не встигли. За іншими пунктами плани партії були виконані й перевиконані. Вночі з 13 на 14 червня 1941 року чітко й організовано хлопці з гарячими серцями, але холодними головами провели першу депортацію.

«В один вагон заштовхували до 40 осіб, - пише А. Рей, - вагони були так переповнені, що людям доводилося по черзі лягати на підлогу, щоб поспати. Двері «завантаженого» вагона закривалися зовні залізною скобою. Потяги супроводжувались енкавеесниками й солдатами Червоної Армії і по три дні стояли на станціях, поки офіцери НКВС готували свій звіт. Весь цей час депортовані не отримували води та їжі. Деякі взяли з собою їжу, але того, що не буде навіть води, ніхто не передбачав. Знемагаючи від спраги під гарячим літнім сонцем, люди тягнули руки через залізні прути вікон, благаючи дати їм поїсти, а частіше - попити. Їх благання не знаходили відгуку, сторожа відмовлялася відчиняти двері або передавати воду у вікно. Деякі від спеки та спраги втрачали розум, маленькі діти вмирали, вагітні жінки завчасно народжували дітей на брудній підлозі вагонів, але охоронці цього не помічали. Не прибирали ні трупів, ні божевільних. Лише кілька днів тому, коли поїзди вже перетнули естонський кордон, вперше були відчинені двері, і в'язням дали трохи води та рідкого супу».

З доповідної записки НКДБ СРСР від 17 червня 1941 року: «Підбито остаточні підсумки операції з арешту й виселення антирадянського, кримінального та соціально небезпечного елемента з Литовської, Латвійської та Естонської РСР. По Литві: заарештовано 5664 особи, виселено 10 187 осіб, всього репресовано 15 851 особа. По Латвії: заарештовано 5625 осіб, виселено 9546 осіб, всього репресований 15171 особа. По Естонії: заарештовано 3178 осіб, виселено 5978 осіб, всього репресовано 9156 осіб. Усього по трьох республіках: заарештовано 14 467 осіб, виселено 25 711 осіб, всього репресовано 40 178 осіб». Усе це, зрозуміло, без врахування тих, кого репресували з липня 1940 року в індивідуальному порядку, наприклад, майже в повному складі уряди й буржуазні парламенти з президентами і спікерами на чолі.