Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Радянська сторона запропонувала негайно підписати угоду про те, що 28 червня «радянські війська повинні зайняти певні пункти» і за три-чотири дні всю іншу територію. Румунія має гарантувати збереження підприємств, залізниць, аеродромів, телеграфу й телефону, державного та приватного майна, а пізніше «радянсько-румунська комісія зможе домовитися про деталі реалізації намічених угод».

Давідеску відмовився підписати угоду, пославшись на відсутність у нього необхідних повноважень. Тоді йому була передана нова радянська нота, в якій відзначалась ухильність відповіді румунського уряду, «бо в ній не сказано прямо, що він приймає пропозицію Радянського Союзу про негайну передачу Радянському Союзу Бесарабії та північної частини Буковини». Однак, беручи до уваги роз'яснення румунського посла в Москві, радянський уряд запропонував:

«1. Протягом 4 днів, починаючи з 2 години дня за московським часом 28 червня, очистити румунським військам територію Бесарабії та північної частини Буковини.

2. Радянським військам за цей же період зайняти територію Бесарабії та північної частини Буковини.

3. Протягом 28 червня радянським військам зайняти пункти: Чернівці, Кишинів, Аккерман.

4. Королівському уряду Румунії взяти на себе відповідальність за збереження та недопущення псування залізниць, паровозного й вагонного парку, мостів, складів, аеродромів, промислових підприємств, електростанцій, телеграфу.

5. Призначити комісію з представників сторін для врегулювання спірних питань з евакуації румунських військ і установ».

Відповідь повинна була надійти в Москву не пізніше полудня 28 червня.

В Бухаресті продовжували обговорення ситуації, не виключаючи ймовірності вчинення опору. Однак пізно ввечері 27 червня, реально оцінивши свої можливості та побоюючись соціальних потрясінь у разі війни з СРСР, Коронна рада 27 голосами проти 11 вирішила погодитися на поступку необхідних Москві територій. Як пізніше заявив у парламенті Татареску: «Ми вирішили відступити з Бесарабії та Верхньої Буковини, щоб врятувати сьогодні румунську державу і вберегти від небезпеки майбутнє румунської нації».

Об 11 годині 28 червня румунський уряд заявив, що, прагнучи «уникнути серйозних наслідків, які спричинили б застосування сили й відкриття військових дій у цій частині Європи, бачить себе зобов'язаним прийняти умови евакуації, передбачені в радянській відповіді». Румунська армія отримала наказ організовано відійти до нового кордону згідно плану «Тудор», не чинячи опору Червоній Армії, й організувати оборону по річці Прут. Військам наказано евакуювати озброєння, техніку та суто військове майно й обладнання. Офіцери та службовці мали право взяти з собою лише найнеобхідніші особисті речі. Наприклад, меблі відвозити заборонялося. Категорично заборонялося знищення складів, аеродромів, заводів, електростанцій, засобів зв'язку, залізничного рухомого складу. При цьому Румунія просила продовжити термін відходу, «беручи до уваги, що евакуацію території було б украй важко здійснити протягом чотирьох днів унаслідок дощів і повеней, які попсували шляхи сполучення». Москва виявила бажання не відкладати справу в довгу шухляду й почати відновлення історичної справедливості о 14 годині того ж дня. Сторонами були обговорені послідовність зайняття найважливіших міст Бесарабії та Північної Буковини, а також дистанція між румунським ар'єргардом і радянським авангардом у п'ять-десять кілометрів. Новий кордон домовилися закрити о 14 годині 3 липня.

Оскільки справа вирішилася «полюбовно», війська Південного фронту отримали наказ здійснити операцію по другому варіанту. В Бесарабію та Північну Буковину вводилася лише частина зосереджених військ. Від 12-ї армії - 4-й кавалерійський корпус з 23-ю танковою бригадою і 2-й кавкорпус з 5-ю танковою бригадою, 60-а, 58-а, 131-а стрілецькі і 192-а гірськострілецька дивізії. Від 5-ї армії - 36-а, 49-а танкові бригади, 80-а, 169-а стрілецькі дивізії. Від 9-ї армії - 5-й кавкорпус, 4-а танкова бригада, 15-а мотострілецька, 95-а, 25-а, 74-а, 140-а стрілецькі дивізії. Крім того, передбачалося використання 201-ї та 204-ї повітряно-десантних бригад фронтового підпорядкування. Всі інші війська залишалися на старому кордоні в повній бойовій готовності.

28 червня війська отримали вказівку Політуправління РСЧА, яка вимагала роз'яснити всьому особовому складу, що «завдяки мудрій сталінської зовнішній політиці ми врятували від кровопролитної війни трудящих Бесарабії та Північної Буковини й вирішили питання про повернення Бесарабії в могутню родину Радянського Союзу мирним шляхом». Військам наказувалося зберігати пильність і вести активну політроботу серед місцевого населення.