Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

В цей же день свою позицію позначив Рим: у розмові з радянським повпредом граф Чіано інформував Москву, що Італія «цілком визнає права СРСР на Бесарабію», але зацікавлена в мирному вирішенні цього питання. При цьому італійська сторона висловила готовність разом з Німеччиною «порадити Румунії прийняти радянські пропозиції».

В Румунії ще не знали, що доля Бесарабії вже вирішена. 25 червня румунський прем'єр-міністр цікавився в німецького посла в Бухаресті, чи немає відповіді на румунську заяву від 20 червня. Отримавши відомості про зосередження Червоної Армії, Татареску заявив, що «румунський уряд і король сповнені рішучості скоріше воювати, ніж просто поступитися». Настільки ж войовничі заяви вислухали 24-26 червня від румунських колег американські дипломати. Правда, в Бухаресті росли побоювання у зв'язку з тим, що неодноразові звернення до Берліна наштовхувалися на стіну мовчання.

Румунського посла радянський прем'єр викликав через кілька годин після розмови з Шуленбургом і вручив пану Г. Давідеску ноту радянського уряду, в якій ішлося, що «в 1918 році Румунія, користуючись військовою слабкістю Росії, насильно відібрала від Радянського Союзу (Росії) частину його території - Бесарабію… Радянський Союз ніколи не мирився з фактом насильницького відторгнення Бесарабії, про що уряд СРСР неодноразово й відкрито заявляв перед усім світом. Тепер, коли військова слабкість СРСР відійшла в область минулого, а що склалася міжнародна обстановка, яка вимагає якнайшвидшого вирішення невирішених питань, радянський уряд пропонує Румунії:

1. Повернути Бесарабію Радянському Союзу.

2. Передати Радянському Союзу північну частину Буковини в межах згідно доданої карти».

Одночасно Москва висловила сподівання, що Румунія «прийме дану пропозицію СРСР і тим дасть можливість мирним шляхом розв'язати тривалий конфлікт». Відповідь румунського уряду очікувалася не пізніше 27 червня.

Спроба посла оскаржити кремлівську інтерпретацію подій не викликала інтересу в Молотова, який зауважив, що румунські аргументи «не відповідають ні історичному розвитку, ні реальній ситуації». Так само не вдалася спроба продовжити термін для відповіді на ультиматум, оскільки радянський уряд уже «чекав 22 роки» і тому «сподівається, що відповідь буде дана без запізнень, і якщо вона буде позитивною, то питання буде вирішене мирним шляхом».

Про вжиті кроки Молотов телефоном сповістив Шуленбурга, який намагався уточнити, «як розуміти вимогу радянського уряду, що румунська відповідь має надійти ще сьогодні». На це йому роз'яснили, що радянські війська в будь-якому випадку, незалежно від реакції Румунії, перейдуть кордон завтра вранці.

Отримавши радянську ноту, румунський уряд звернувся за підтримкою до Італії, Німеччини та союзників по Балканській Антанті. Крім того, від Рима й Берліна було потрібно вплинути на Угорщину та Болгарію, щоб вони не задумали вимагати задоволення своїх територіальних претензій. З ранку 27 червня в Румунії була оголошена мобілізація, а о 10.30 Рібентроп передав послу в Бухаресті Фабриціусу інструкцію, в якій пропонував заявити міністру закордонних справ Румунії І. Джигурту наступне: «Радянський уряд інформував нас про те, що він вимагає від румунського уряду передачі СРСР Бесарабії та північної частини Буковини. Щоб уникнути війни між Румунією та Радянським Союзом ми можемо лише порадити румунському урядові поступитися вимогам радянського уряду». Схожі відповіді були отримані від Італії та країн Балканської Антанти. Обговорюючи варіанти дій у даній ситуації, в Бухаресті вирішили спробувати затягти час, вступивши в переговори з СРСР.

О 23 годині 27 червня в Москві була отримана відповідь Бухареста, в якій румунський уряд заявляв, що «він готовий приступити негайно, в найширшому сенсі до дружнього обговоренню, за загальною згодою, всіх пропозицій, що виходять від Радянського уряду». Румунія просила «вказати місце й дату» майбутніх переговорів, делегати на які будуть призначені з румунського боку після відповіді з Москви. У ноті виражалася надія, що «переговори будуть мати результатом створення міцних відносин, доброї згоди і дружби між СРСР і Румунією». Вислухавши настільки обтічну відповідь, Молотов заявив, що «не бачить у зробленій заяві згоди на радянські пропозиції і що він вважає, що завтра ж радянські війська повинні вступити на територію Бесарабії та Північної Буковини». Давідеску запевнив наркома, що румунський уряд згідний з радянськими пропозиціями, але слід домовитися про «процедуру та юридичні форми здійснення даних заходів». Однак всі спроби румунського дипломата домовитися про майбутні переговори були безуспішні, оскільки, як заявив Молотов, «зараз іде мова про питання політичні, а не технічні».