Владимир Бешанов - Червоний бліцкриг

Румунія між тим була абсолютно не в змозі продовжувати війну проти Центрального блоку і за прикладом Росії вступила з ним у сепаратні переговори. В обмін на територіальні поступки з румунського боку на користь Болгарії та доступ до румунської нафти, Німеччина й Австро-Угорщина погодилися визнати Бесарабію за Румунією. Це було закріплене Бухарестським мирним договором, підписаним 7 травня. Держави Антанти, природно, його не визнали, а прибулий на зміну Центральній Раді уряд гетьмана П. П. Скоропадського 11 травня розірвав з Румунією дипломатичні стосунки.

Однак поразка Німеччини, особливо після вступу в Першу світову війну США, була неминучою. У вересні 1918 року почався загальний наступ союзників на всіх фронтах. На Балканах французи прорвали Болгарський фронт, змусили Софію капітулювати й форсували Дунай. Уцілілі німецькі війська почали відхід з Румунії через Трансільванію. 29 жовтня в Німеччині вибухнула революція, кайзер утік у Голландію, а 7 листопада почалися мирні переговори. Німецька імперія припинила існування, і всі договори з нею втратили силу. 10 листопада, за добу до підписання перемир'я, Румунія встигла ще раз оголосити австро-німецькому блоку війну, вскочивши в останній момент на підніжку колісниці переможців, і окупувала угорську провінцію Трансільванію, приступивши, таким чином, до будівництва «Великої Румунії» з включенням до неї всіх земель, населених в тій чи іншій мірі народами румунської мовної групи.

27 листопада 1918 року «Стафул Церій» проголосував за входження Бесарабії до складу Румунського королівства, скасувавши існуючу автономію. Наступного дня, перебуваючи в аналогічних умовах, Буковинська національна рада в Чернівцях також ухвалила рішення про приєднання до Румунії. Зрозуміло, що в присутності румунської армії, що твердо вирішила залишитися, волевиявлення «обранців народу» мало схоже на свято демократії.

«Треба визнати, що атмосфера для подібного акту була в достатній мірі підготована, - розповідав колишній член Установчих Зборів від Бесарабської губернії М. Слонім. - За кілька днів перед цим у тюрмі було розстріляно кілька людей, була влаштована камера тортур, румунський диктат досяг в цей момент свого апогею. В цих умовах під наведеними на депутатів рушницями С. Ц. голосував за приєднання Бесарабії до Румунії з обмеженням автономних прав Бесарабії… Слідом за цим почалося повне хазяйнування Румунії в Бесарабії та знищення в Бесарабії всього, що носить знак російського, причому всяка спроба бесарабського населення звільнитися від ярма придушувалася… Нарешті, бесарабське населення неодноразово доводило своє ставлення до Румунії селянськими повстаннями, які доходили до найзначніших розмірів, причому румунським військам для придушення цих повстань доводилося змітати артилерійським вогнем з лиця землі цілі села… О 2 годині ночі на засіданні С. Ц. було поставлене питання про відмову Бесарабії від всіх автономних прав і її злиття з Румунією в якості провінції Румунії, яка не володіє жодними самостійними правами. Це голосування було здійснене 36 депутатами, і негайно після нього С. Ц. був оголошений розпущеним».

Румуни, в свою чергу, вважали, що виправляють історичну несправедливість, допущену в 1812 році.

Правомірність дій Румунії спочатку не була визнана ні Антантою, ні тим більше Радянською Росією, керівництво якої спішно сформувало Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, що негайно опублікував маніфест про позбавлення влади гетьмана Скоропадського та «відновлення всіх завоювань Жовтня». Слідом за маніфестом «на допомогу трудящим» рушили в похід радянські війська, що утворили в січні 1919 року Український фронт під командуванням В. А. Антонова-Овсієнка. 5 лютого вони взяли Київ, 6 квітня - Одесу, 18 квітня - Бендери. Ледве встановивши радянську владу на Україні, Червона Армія зробила першу спробу прорватися в Європу через Галичину у Бесарабію на допомогу Угорській республіці, де встановився комуністичний режим і де полки товариша Бела Куна билися з румунськими військами, намагаючись повернути Трансільванію. 18 травня Радянська Росія оголосила Румунії війну. Одночасно була проголошена Бесарабська РСР і сформований її Тимчасовий уряд на чолі з І.М. Криворуковом. Він тут же оголосив маніфест, що проголошував добровільне входження в РРФСР на умовах федеративних відносин. Уряд БРСР намагався вести переговори з представниками французького командування з питань військового й політичного врегулювання. Проте переможні червоні полки спочатку були затримані поляками, що зайняли Галичину, і григор'євським заколотом, а потім розбиті військами Добровольчої армії А.І. Денікіна. Не дочекавшись допомоги, Угорська республіка впала під ударами «реакції», в першу чергу румунської армії, яка зайняла Будапешт. Припинила своє існування й віртуальна Бесарабська РСР.