Данило Яневський - Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька

Нема де правди діти: сучасна Україна, її суспільство, політикум, медіа, навіть деякі церковні інституції просякнуті брехнею, невіглаством, неповагою до людської особистості, жадобою до грошей та прагненням до «покращення» життя за рахунок обкраданння всіх і вся – людей, відносин, природи, майбутнього і самої ідеї Бога. І заслуга в цьому – тієї самої генерації викоханих людоїдами покидьків та їх нащадків.

Саме вони перемогли в історичній битві всіх своїх союзників, попутників та ворогів. Найзапеклішими, найрадикальнішими, найзатятішими серед останніх були і члени Організації українських націоналістів. Згідно з усталеним, розповсюдженим міфом, який набув характеру аксіоми, 30 червня 1941 р. її лідери, якщо зовсім точно – невеликого її уламку, який називають чи то ОУН «революційною», чи то просто «бандерівцями», проголосили у Львові «Акт відновлення Української Держави».

Мета моя дуже скромна: ввести до короткого, популярного тексту існуючі станом на початок 2013 року версії, концепції та теорії і сформулювати відповіді на прості, як божий день, запитання:

– Хто, що саме, за яких обставин проголосив у той день у Львові?

– Яким був справжній зміст папірця, який нібито з балкона другого поверху будинку «Просвіти», що на площі Ринок, зачитав нібито заступник голови нібито ОУН Ярослав Стецько?

– Хто був автором цього документа?

– Яким був рівень його леґітимності?

– Чому документ сакрального буквально значення зачитував Ярослав Стецько, а не сам Степан Бандера – нібито провідник ОУН?

– Який вплив той Акт мав на українську громаду Східної Галичини?

– Які мав реальні політичні наслідки?

– Чи можливо було за існуючих на той день геополітичних і просто політичних обставин реалізувати положення того документа?

– Як вплинув на стан тогочасного національного політикуму взагалі, націоналістичного руху зокрема?

– Яким був – якщо був – реальний рівень співробітництва українських націоналістів з нацистами? В яких організаційних формах це співробітництво, за умови, якщо воно мало місце, відбувалося?

– Що таке ОУН станом на 30 червня 1941 p.? Скільки ОУН було станом на початок радянсько-німецької війни?

– У яких формах існував український націоналістичний рух станом на червень 1941 p.?

– Скільки людей об'єднував?

– Які наслідки – близькі та віддалені для всіх її ініціаторів, учасників, свідків та сучасників мала та акція?

– Чи коштує велична ідея проголошення Самостійної Соборної Незалежної Держави життя як мінімум одного покоління галицьких українців?

– Чи були українські націоналісти союзниками нацистського Рейху?

Тим, хто знає відповідь на ці питання, вже дякую за увагу. Читати далі цей текст сенсу немає. Тим більше, що кожний охочий дізнатися «правду» може відкрити відповідну сторінку будь-якої сучасної і не дуже української енциклопедії і відразу, підкреслюю – відразу цю саму «правду» дізнатися.

Автор, свідомий рівня своєї професійної підготовки, аж ніяк не ставить перед собою за мету віднайти «правду» і донести її людству взагалі, українському людові зокрема. Думається, що і перед людством у цілому, і перед різними групами українського етносу стоять незрівнянно важливіші та гостріші виклики і проблеми, ніж наміри групи молодих людей у першій половині XX ст. Наміри, яким ніколи не судилося втілитися в життя.

Поза тим розібратися в них, здається, все ж таки потрібно. Наприклад, для того, щоби зрозуміти.

Отже: «7. Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. 8. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють» (Мат., 7).

Стукаю з проханням: «Подай, Господи, розуму зрозуміти, а не судити».

І вас запрошую не судити.

Бо не судимі будемо…

Читачу, напевно ви будете здивовані не менше, ніж здивувався я, коли з'ясував: національна історична наука за 72 роки не спромоглася встановити факти, які реально відбулися 30 червня 1941 p. y Львові та в наступні дні.

Дві фундаментальні українські енциклопедії, підготовлені та представлені широкій громадськості на третьому десяткові років існування незалежної України, подають два варіанти тої події. Ці варіанти не тільки не узгоджуються між собою, але один одному суперечать.

У першому томі «Енциклопедії Сучасної України», виданому 2001 p., зазначено:

– цей політичний (а не правовий! – Д. Я.) документ прийнятий «на зібранні близько сотні українських діячів», які: