Данило Яневський - Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька

У 1935 р. такий собі Ференц Салаші (згодом його назвали «останнім союзником Гітлера») створює Партію національної волі, діяльність якої диктатор Міклош Хорті, союзник Гітлера, забороняє. Офіційне формулювання – «за радикалізм». У відповідь Салаші засновує Угорську націонал-соціалістичну партію, яку також забороняють, а самого майбутнього «національного лідера» запроторюють до буцегарні. Прихильники, натомість, створюють сумнозвісні «Схрещені стріли», які відразу отримали на виборах 30 місць у парламенті. Цікаво, що зараз, на початку III тисячоліття, в Угорщині діє політична партія «За кращу Угорщину», яка мала парамілітарне крило «Угорська гвардія», що прямо позиціонувала себе як спадкоємницю «Схрещених стріл» і навіть використовувала ту саму символіку (наразі заборонена). Сьогодні партія «За кращу Угорщину» є однією з провідних політичних сил країни, представлена в Європарламенті і є разом з французьким Національним фронтом та Національною партією Великої Британії одним ініціатором створення альянсу європейських ультранаціональних праворадикальних рухів.

1 жовтня 1933 р. Конрад Генлейн засновує Судетську німецьку партію. Мета – приєднання Судетської області до Німеччини. Парламентські вибори 1935 р. приносять їй 1 млн 250 тис. голосів (понад 15 % виборців), що робить її найпотужнішою політичною партією країни. В листопаді 1937 р. Гітлер відкрито проголошує намір приєднати німецькомовні райони Богемії і Моравії до Рейху, СНП відкрито координує свою діяльність із Берліном, фінансується ним. 1 жовтня 1938 р. Генлейн призначається Рейхскомісаром інкорпорованої території, яку називають «Рейхсгау Судети». 1939 р. він вступає в СС і дістає призначення на посаду гауляйтера, яку офіційно зберігає до кінця війни.

Від 1906 р. і до кінця Другої світової війни тут функціонувала Глинкова словацька національна партія. Правду сказати, ГСНП чи не єдина права європейська партія, яка щільно співпрацювала з НСДАП, але при цьому не була помічена в організації терактів. На парламентських виборах 1923 р. впевнено посіла перше місце з результатом 34,4 % голосів. Офіційне гасло від 1936 р. – «Один народ, одна партія, один вождь». 6 жовтня 1938 p., після окупації Судетської області, оголосила про автономію Словаки. Офіційна Прага це визнала і призначила католицького священика Йозефа Тісо прем'єр-міністром.

Данія.1930 р. створюється Націонал-соціалістична робоча партія – із брунатними одностроями, програмою, скопійованою з програми НСДАП, штурмовими загонами та гімном «Хорст Вессель».

Норвегія.1933 р. народжується «Національна згода», або «Національна єдність». Вождь – Відкун Квіслінг. Електоральна підтримка – у межах від 0,5 до 2 %. Після окупації Німеччиною у квітні 1940 р. – єдина легальна політична партія країни, яка тісно співробітничала з окупантами.

Нідерланди.У 1930-ті роки в Королівстві легально функціонує свій націонал-соціалістичний рух. На виборах 1935 р. партія отримує 8 % голосів, у 1937-му – 4 %. До терористичної діяльності не вдавалася.

Іспанія.1933 р. Хосе Прімо де Рівера засновує Іспанську фалангу. Мета – створення позапартійної, корпоративної держави з вождем на чолі. В 1936 р. підтримала виступ військових, очолюваних Франціско Франко, взяла активну участь у громадянській війні. Після її завершення – єдина політична партія в країні.

Завершення бойових дій на Західному фронті Першої світової війни, підписання переможцями низки мирових угод – Версальської (з Німеччиною), Сен-Жерменської (з Австрією), Нейїської (з Болгарією), Тріанонської (з Угорщиною), Севрської (з Турцією) – мали наслідком радикальні, революційні зміни на політичній мапі Європи.

Вищеназвані угоди ліквідували три імперії – Німецьку Австро-Угорську та Османську. За цими угодами Бельгія, Данія, Литва, Польща, Франція, Чехословаччина відторгай від Німеччини її етнічні території, створили вільне місто Данциг, переклали на неї всю повноту відповідальності за розв'язування «Великої війни», наклали на Німеччину колосальну контрибуцію, яку та виплатила лише на початку III тисячоліття, фактично ліквідували її збройні сили.

Імперію Габсбургів просто четвертували: відтяли від неї Королівство Галіцїї та Лодомерїї (передана Польщі), Банат, Герцогство Буковину та Трансільванію (передано Румунії). Закарпатську Україну включили до Чехословаччини. З Боснії, Герцоговини, Далмації, Крайни, Македонії, Сербії, Словенії, Чорногорії, Нижньої Штирії створили Королівство Сербів, Хорватів та Словінців. Істрію та Південний Тіроль віддали Італії.