Віктор Савченко - Україна масонська

Звинуваченi були засудженi до 10-рiчного ув'язнення або до розстрiлу.

Заслуговує на увагу те, що в цю справу втрутився французький прем'єр i масон Р. Пуанкаре (колишнiй президент Францiї), який направив обурливу телеграму радянському мiнiстру iноземних справ Г. Чичерiну (колишньому масону), пiсля чого брати Василенки були амнiстованi.

С. Чебаков, замiсть розстрiлу, був засуджений на 10 рокiв

У 1928-1933 рр. в Українi проходили масовi репресiї проти iнтелiгенцiї. В числi репресованих у тi роки багато масонiв «призиву» 1906-1917 рр.

У 1929 р. за гучною справою «Спiлки визволення України – Братства української державностi» заарештованi старi українськi масони, якi «угнiздилися» в Академiї наук УРСР (Сергiй Єфремов, Андрiй Никовський, В. Дурдакiвський та iн.). Можливо й одеськi фiгуранти справи «СВУ» («коло професора М. Слабченка») мали свою масонську iсторiю.

Є вiдомостi, що масонськi ложi «Свiт правди», «Зоря» i «Свiтанок» (Достойний Майстер Л. Личков, Майстер Д. Беллiнг) дiяли в радянському Києвi аж до 1929 р., а ложа «Об'єднанi слов'яни» – аж до до 1933 р.! Про iснування в Києвi мартинiстської мiстичної ложi свiдчить факт листування мiсцевих масонiв з вiдомим ленiнградським окультистом i масоном Г. Мебесом. Масони – «громадськi дiячi» у 1921-1924 рр. ще мали можливiсть брати участь у дiяльностi неурядового «Полiтичного Червоного Хреста», в рiзних товариствах допомоги тим, хто голодує.

На 20-тi роки ХХ ст. припадає створення в СРСР мiстичних i парамасонських товариств. У зв'язку з цим не можна не зважати на заяви вiдомого українського культуролога Леонiда Плюща (який жив у Францiї) про те, що Павло Тичина, Микола Кулiш i Микола Хвильовий належали до якоїсь парамасонської, езотеричної або теософської таємної української ложi. Останнiм часом з'явилися смiливi припущення, що письменники-одесити Валентин Катаєв, Юрiй Олеша, Iлля Iльф i Євген Петров, киянин Михайло Булгаков, якi в 20-тi роки XX ст. об'єдналися навколо редакцiї московської газети «Гудок», були посвяченi в масонське, «парамасонське» або iнше езотеричне товариство.

Так або iнакше, але в першiй половинi 20-х рокiв XX ст. в радянськiй Росiї були десятки подiбних таємних мiстичних товариств i гурткiв: орден неорозенкрейцерiв («орiонiйцiв», «LUX ASNRALIS», «Емеш Редiвiвус»), «орден росiйських тамплiєрiв», «орден лицарiв духу», «орден Єдиного трудового братства», «Ложа Гармонiя», «Ложа Астрея», «Братство iстинного служiння»… Парамасонськi гуртки Одеси культивували езотеризм i спiритизм (гурток «Блакитний пес» та iн.). Можливо «фiлiї«ордену Свiтла» росiйських тамплiєрiв iснували в Харковi та Криму аж до 1929 р. В подiбнi парамасонськi мiстичнi гуртки входили майбутнiй академiк, лiтературознавець Д. Лiхачов, учений-фiзик В. Налимов…

Документи з архiву одеського вiддiлення СБУ свiдчать про поширення масонських iдей в осередку одеської, вже радянської, професури. Так, масон Iван Юрiйович Тимченко – професор математики, вiдомий учений-астроном, один iз засновникiв i ректор Одеського полiтехнiчного iнституту, у 20-тi роки ХХ ст. був керiвником одеського «Товариства любителiв свiтознавства», члени якого вели листування з Костянтином Цiолковським. До «Гуртка молодих свiтознавцiв» входили майбутнi ученi iз свiтовим iм'ям – академiки В. Глушко, Г. Гамов. У 1924 р. духовнi пошуки масона Тимченка привели його до складу Єпархiальної Ради Обновленської церкви в Одесi.

У 1932 р. росiйська емiгрантська масонерiя вирiшила об'єднати пiдпiльнi ложi в СРСР, якi, за даними масонiв-емiгрантiв, ще iснували. Цим зайнялися видатнi масони А. Давидов, Ю. Терапiано i В. Нагродський. Було вирiшено посвятити Ю. Терапiано в 33 градус i таємно направити в СРСР для керiвництва пiдпiльним масонством.

Однак у свiтi вiдбулися серйознi змiни i «мiсiю» Терапiано вiдклали на невизначений час…

Останнi данi про масонiв в Українi першої третини ХХ ст. вiдносяться до 1933 р. Тодi київськi масони таємної ложi «Об'єднанi слов'яни» (Достойний Майстер – Я. Котляревський, казначей – I. Єльяшевич, секретар – Ф. Море…) звернулися до Мiжнародної масонської асоцiацiї з повiдомленням про таємнi роботи та заявили свiй протест проти голодомору – знищення українського селянства.

Скорiше за все у 1934-1991 рр. в Українi (за винятком Галичини, Волинi, Закарпаття, Буковини до 1939 р.) не iснувало навiть «найтаємнiших» масонських лож, хоча окремi масони, ретельно замаскувавшись, доживали свiй вiк у «профанському свiтi», зберiгаючи свої секрети.

Репресiї 1928-1938 рр. перетворили СРСР на країну тотального стеження, всеохоплюючого страху, де не було мiсця нi вiльнiй, нi суспiльнiй думцi, нi «найневиннiшим» (для тоталiтарного режиму) формам самоорганiзацiї суспiльства.