Федір Пігідо - «Велика Вітчизняна війна»

19 липня до хутора Баски, де позиції займав 3-й батальйон 828-го піхотного полку, по обіді наблизились 7 німецьких танкеток та панцирників. Піхотні окопи на цій ділянці були розташовані 40-50 метрів один від одного. В кожному окопі було установлено по дві протитанкові рушниці та містилось по 14 бійців. Політрук 3-го батальйону, Кравченко, вискочив із окопу, щоб кинути ґранату на найближчий панцирник, але впав від влучного пострілу німецького офіцера, що також вискочив із машини. Німецький офіцер пішов до окопів, вигукуючи:

«Гальт, веґ!». Це саме робилось і біля суміжного окопу. Червоноармійці, що були в окопах, не стріляли й охоче віддали зброю. Німці поперебивали ложі рушниць, а людям звеліли сідати зверху на панцирники. Скільки було видно по фронту, люди, вискакуючи з окопів, бігли до себе в тил — до Дону. Три німецькі танкетки відділились і помчали за цим натовпом, стріляючи з кулеметів. Коли панцирники з червоноармійцями, що здалися в полон, рушили — від одного з суміжних окопів з'явилась фігура червоноармійця. Він, зваливши собі на плечі протитанкову рушницю, поспішав до німецьких панцирників з очевидним наміром також здатися, в полон. Панцирники, не помічаючи цього «ентузіяста», оборонця соціялістичної батьківщини, стали віддалятись. Червоноармієць пробіг ще якийсь час, але зовсім відстав і безпорадно спинився. Хтось із партійців бачив цей учинок. Вранці другого дня цього червоноармійця схопили і розстріляли перед фронтом за зраду батьківщини. Весь другий день продовжувались розшуки червоноармійців 828-го полку, що розбіглись по всіх усюдах.

Другого дня наказом по полку було оголошено втрати: убитих 400, поранених 60(?), пропалих безвісти — 640. Кількість убитих якось не відповідала кількості поранених: скоріше мало б бути навпаки. В цьому ж наказі говорилося, що ворог втратив убитими 760 чоловік. Звідки було взято всі ті цифри — не знаю. Мій земляк-санітар, якого другого дня виряджено на правий берег шукати своїх поранених, розказував мені, що вони не бачили жадного ворожого трупа (очевидно, їх було прибрано); трупів червоноармійців було небагато, але їх невільно було прибирати.

На вимогу штабу нашої дивізії, з 5-ї резервової армії було надіслано поповнення: спочатку 3.700 чоловік, а далі ще 4.500. Ті поповнення, що їх прозвали «ряба дивізія», note 98 Note98 77 складалися з людей, що не мали жадної військової виучки. Одягнені вони були в жахливе лахміття — у відомих сибірських ушанках, солом'яних капелюхах, в постолах, в тяжких зимових валянках, а то й просто босі. Як довідались ми потім, до 5-ї резервової дивізії їх привезли десь із Сибіру — це були переважно українці та кубанці-засланці з різних концентраційних таборів так званого «Сєвлага». note 99 Note99 *13 Десь у квітні-травні, як оповідали вояки «рябої дивізії», їм було запропоновано «іскупіть свою вину перед родіной». Хто піде на фронт — тому обіцяли по війні простити всі «провини». Правда, брали не всіх: найбільш тяжких «ворогів» та, зокрема, засланців-інтеліґентів не брали до війська.