Федір Пігідо - «Велика Вітчизняна війна»

note 335 Note335 65 Яким було ставлення в народі до німців на початку війни, є занедбаною темою, яка ще чекає свого серйозного дослідника. Певна частина українського населення, особливо західноукраїнського регіону, чекала приходу німецьких військ. У центральній і навіть на східній Україні було чимало прихильників вигнання большевиків, відповідальних за недавній голодомор й інші репресії. Мільйони людей зневірилися у «соціалістичному раї» і бажали перемін, які пов'язували з початком війни. Однак цілком очевидно, що з різних причин багато людей залишилися вірні радянській владі впродовж усієї війни.

note 336 Note336 66 З початком війни члени різних народів у «союзних республіках» вбачали реальну можливість здобути незалежні національні держави. З цією метою чимало військових різних національностей масово переходили на сторону німецької армії, виявивши бажання боротися зі зброєю в руках проти радянської влади.

Німецькі генерали вже почали формувати з бажаючих окремі національні армії. Однак Гітлер заборонив це робити, дозволивши використовувати їх на допоміжних службах (охорона комунікацій, боротьба з партизанами тощо). У Збройних силах Вермахту служило понад 1 млн. радянських військових. Є дані, що у війську Вермахту служило понад 250 тис. українців, решту складали російські, татарські та інші військові формування.

note 337 Note337 67 Ще не досліджено, наскільки в Україні було знане існування цієї книжки, а особливо її зміст. Праця Гітлера «Mein Kampf» («Моя боротьба») була написана під час його перебування в 1924-1925 рр. у в'язниці за спробу державного перевороту. В ній він помістив власну автобіографію, а також розгорнуту програму нацизму, яку згодом часто цитували пропагандисти у СРСР. В кінці 1925 р. вийшов перший том, а наступного року — другий. За 8 років до приходу нацистів до влади було продано 228 тис. примірників. До 1941 р. розійшлося понад 7 млн. Книга стала своєрідною «біблією» для нацистів.

Стрижнем світогляду викладеного в «Майн Кампф» була ідея про перевагу германців як «арійської» раси над рештою народів. Тільки арійці, стверджував Гітлер, володіють творчим генієм в усіх галузях — науці, техніці, мистецтві. Інші раси позбавлені творчих здібностей, тому арійці повинні панувати на землі.

Однією з важливих світоглядних засад була ідея «життєвого простору» («Lebensraum»). За цією ідеєю стояли плани захоплення чужих територій з метою розширення кордонів для побудови в майбутньому «Великої Німеччини».

note 338 Note338 68 Цей епітет для франко-російської війни вперше вжив Федір Глінка 1815 р., а чверть століття пізніше Александр Михайловський-Данилевський впровадив його в російську історіографію (Описание Отечественной войни 1812 года. — С.-Петербург, 1839). Термін не одобрений Леніним і не вживався у 20-х роках. Сталінський поворот до російського націоналізму в історії «реабілітував» назву і війна проти Наполеона стала знову «вітчизняною» не лише для російського народу, але й для українського. Впроваджуючи поняття «великої вітчизняної війни», сталінський режим, очевидно, бажав набути політико-ідеологічний капітал на уже міфологізованому прикладі попередньої успішної війни проти могутнього зовнішного ворога.

note 339 Note339 69 На зростання антинімецьких настроїв радянського населення подіяла, з одного боку, поведінка нацистської окупації, а з другого — репресивні заходи проти свого власного населення радянської влади. Жорстоке поводження нацистів з військовополоненими, як і з населенням окупованої території, вивіз на роботу в Німеччину, масові знищення, тортури безумовно мобілізували народ у боротьбі із завойовниками. 28 липня 1942 р., Сталін впровадив наказ № 227, «Ні кроку назад!» (під грифом «без публікації»), яким формувалися загороджувальні батальйони. Ці батальйони розташовувались позаду частин корпусів і дивізій, щоб «у випадку паніки і безладного відступу частин дивізій розстрілювати на місці панікерів і боягузів». Наказом передбачалось також формування штрафних батальйонів і рот, у які направляти офіцерів, рядових і сержантів, що завинили. Їх поставили «на найтяжчі ділянки фронту, щоб дати їм можливість спокутувати кров'ю свої злочини проти Батьківщини».

note 340 Note340 70 Жорстоке «упокорення» західноукраїнських земель, вбивства, арешти, депортації мирних жителів, заборона релігії, нищення традиційного життя — все це спричиняло ненависть населення до комуністичної влади. Особливо людей вразило масове знищення органами НКВС у місцевих тюрмах політичних в'язнів. Тисячі розстріляних було виявлено у в'язницях Львова, Луцька, Самбора, Дрогобича, Тернополя та багатьох інших міст.