Володимир Вятрович - Сотенний «Бурлака»

Дiючи по-юнацьки радикально, товариші, без відома батьків, пішли з дому і вирушили потягом із Львівського вокзалу до Турки, звідси пішки рушили до кордону. Його вдалося перетнути без пригод, але вже на наступний день юнаки були затримані чехословацькою жандармерією в місцевості Ставна. Друзів перевезли до Ужгорода, де протягом місяця утримували у військових казармах під суворим наглядом. Після окупації південного Закарпаття угорцями, вони виходять на волю і одразу ж перебираються до Хусту - нової столиці Карпатської України. Тут їм нарештi вдається вступити до Ciчi. Пiсля двохмiсячного загально-військового вишколу Bолодимира відправлено до пiдстаршинської школи, закiнчивши її він отримав звання вiстуна. Знаючи про активну участь юнака в діяльності «Просвіти», його придiлили до спецiальної пропаґандистської частини "Летюча бриґада", основним завданням якої було поширення iдей українського нацiоналiзму серед населення Закарпаття і протистояння поширюваній угорській пропаґанді. Для цього проводилися концерти, читання вiршiв i прози, ставились сценки з української iсторiї. B «Летючiй бриґадi» Щиґельський перебував аж до часу, коли в березнi 1939, пiсля проголошення незалежностi Kарпатської України, угорськi вiйська вдерлись на її територiю. 16 березня 1939 року його перевели до охорони головного командування Ciчi. Під тиском переважаючих сил ворога, частина, в якій перебував Щиґельський, відступила на румунську територію, де біля Марамарозької Сіхоти була інтернована місцевими вояками і передана до Угорщини, до табору в місцевості Ніредьґазе. Звідти, не бажаючи повертатись до Польщi, де його чекала тюрма, вiн, разом iз значною частиною стрільцiв Ciчi, їде до Нiмеччини, щоб вступити до органiзовуваних тут «Biйськових Biддiлiв Нацiоналiстiв», на чолi з полковником Романом Cушком. Цi вiддiли, бiльш вiдомi як «Леґiон Cушка», розглядались Проводом Організації Українських Націоналістів як основа для розбудови майбутньої української армiї, i давали чудову можливiсть українським юнакам здобути справжній вiйськовий вишкiл.

Навчання відбувалося в Альпах, в таборі за 30 кілометрів від австрійського міста Гакештайн. "Інструктори окремих предметів, - згадує про перебування на вишколі Щиґельський, - були німці, які викладали частково польською, частково чеською мовами. Команди і накази були українські. Ступені (ранґи) не вживалися, а тільки функції. Навчали наступних предметів:

1. топографія (теоретична і практична);

2. зброєзнавство;

3. заняття з диверсій (напади на поліційні пости, мінування, зв'язок);

4. бойові заняття;

5. дисципліна;

6. стрільба з автоматів і метання ручних ґранат". [43] [43] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.8-9.

Після закінчення вишколу, десь 23 липня 1939 року, леґіонерів було відправлено до Східної Словаччини. З початком Другої світової війни, 2-3 вересня, український відділ, загальною чисельністю 600 вояків, виступив в напрямку Стрия у складі 15-ої німецької армії генерала В.Ліста. [44] [44] Szczeniak A. Szota W. Вказ. пр. - С.67; Motyka G. Вказ. пр. - С.39. Проте, безпосередньої участі в боях підрозділ не брав. Дійшовши до Самбора, його вояки, в зв'язку з окупацією Західної України Червоною Армією, змушені були повернутися до Сянока. Тоді ж, у вересні, леґіон було переформовано на військово-поліційні частини «Веркшуц» (охорона промислових об'єктів) та «Баншуц» (охорона залізниць).

В листопаді 1939 року в Закопаному Володимир Щиґельський вступає до української поліції, і вже 25 числа того місяця його приділяють до станиці села Команчі Сяноцького повіту. [45] [45] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.9.; Wasnorczne zeznanie. Rzeszуw, dnia 1.11.48. // The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency Counter-Insurgency in Ukraine Box 79 "Протоколи допитів Володимира Щиґельського-«Бурлаки»". 1 січня 1941 року він переїжджає в Балигород на посаду заступника начальника української поліції в цьому містечку. Через два місяці його направляють на навчання до поліційної школи в Перемишлі, де він навчався протягом шести тижнів. Серед предметів, які повинні були засвоїти слухачі школи, були наступні: адміністраційна служба жандармерії, кримінальне право, дисципліна, поліційні приписи, кримінологія, зброєзнавставо, військове навчання. [46] [46] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.10. В середині квітня 1941 року, закінчивши поліційну школу, Володимир повертається до Балигороду. Саме там він познайомився з працівницею однієї з торгівельних організацій містечка Теодозією Тріцєцькою. Молоді люди покохали один одного. Як згадує сестра Теодозії Ольга, що тоді проживала з нею, Володимир навіть приходив під вікна їхнього будинку, співаючи під ґітару серенади для своєї коханої. [47] [47] Спогад Ольги Рапко про Володимира Щиґельського. Записав Володимир В'ятрович 16 лютого 2000 р. в м. Львові. - С.1.