Володимир Вятрович - Сотенний «Бурлака»

Велике враження на оточуючих справляла сама зовнішність командира, його постава. "Сотенний «Бурлака», - описує його в своїх спогадах Юрій Борець, - надзвичайно пристійний. Має маленькі вуса, дбайливо плекану борідку й гарну уніформу на собі. До всього він великий педант". [7] [7] Борець Ю. У вирі боротьби. Спогади учасника повстанської боротьби (1941-1948). - Київ, 1993. - С.49. На педантичну вдачу сотенного вказує також Заступник Провiдника ОУН на Закерзоннi Bасиль Галаса-«Орлан»: "Biн не любив лiнивства, неохайностi, недисциплiнованостi, викорiнював цi недолiки у своїх воякiв та служив взiрцем для них". [8] [8] Див. частину «Володимир Щиґельський в спогадах сучасників». На цій же рисі характеру сотенного наголошує і цитована вже Марія Савчин: "Він був дуже вродливий, ставний, смаглявий. Педант навіть у партизанських умовинах. Не тільки на ньому все блищало, але й вся його сотня була «підтягнута» та споряджена краще за інші відділи". [9] [9] Савчин М. Вказ. пр. - С.97.

Не в силі приховати своїх симпатій до повстанського командира і Богуш Хньоупек, чеський автор загалом налаштований вороже до українського визвольного руху. Ось як описує він свою першу зустріч з «Бурлакою», яка відбулася під час допиту в Брезно над Гроном: "Наша жандармська уніформа без петлиць сиділа на ньому як влита, від другого ґудзика блюзи йшли два срібних ланцюжки до лівої нагрудної кишені і чіплялись, очевидно, до такого ж срібного годинника. Над високим чолом чорне волосся, зачесане на бік, вуса в стилі Кларка Ґейбла, трохи виступаючі кістки обличчя, виголеного аж до білого. Ніколи не симпатизували мені типи елеґантів, посилено працюючих над власною стилізацією […] Але легко міг собі уявити погляди жінок на львівській стометрівці, чи інших місцях для прогулянок за Карпатами, які вони кидали на нього". [10] [10] Chnoupek B. Banderovci. - Bratislava, 1989. - С.21. Інтеліґентним і авторитетним командиром називав Щиґельського ще один чеський автор Ян Фіала, також далекий від неупередженого ставлення до УПА.

Стрільці його сотні надзвичайно любили свого командира, вiрою в нього сповненi рядки у пiснi сотнi «Бурлаки»:

Не страшна є нам атака,

Як є з нами наш «Бурлака».

Kожний бiй є нам приємний,

Як є з нами наш сотенний. [11] [11] Літопис Української Повстанської Армії. - Львів, 1997. - Т.25. - С.26.

"Сотенний «Бурлака», - читаємо в спогадах Володимира Морочка-«Сума», - був дуже добрим командиром, дуже енерґійний і бойовий, гарний собою. Стрільці пішли б за ним, де треба й не треба. А він теж їх любив. Одного разу зі штафетою до сотні застав я суд. Судили стрільця, що заспав на сторожі. Це була одна з найтяжчих провин. Суд і призначив кару смерті: розстріл. Але тоді підвівся сотенний і наказав розв'язати стрільця - це був дуже молодий хлопець: «Як ще раз заснеш, то розстріляю тебе сам!». Це було всупереч суду, але всі знали, що після таких слів той стрілець уже ніколи на стійці не засне, а сотенному шкода було тратити людей". [12] [12] Закерзоння. Спомини вояків УПА. / за ред. Гука Б. - Варшава: Тирса, 1994. - Т.1. - С.176.

В результаті взаємного розуміння та поваги між командиром та стрільцями, Володимирові Щиґельському вдалося створити сотню, що вважалася одним з кращих повстанських відділів на Закерзонні. Належати до сотні «Бурлаки» вважалося почесним, бійці її вважали себе найкращими. [13] [13] Закерзоння. Спомини вояків УПА. / за ред. Гука Б. - Варшава: Тирса, 1994. - С.174; також спогад чотового сотні Павла Охоти-«Остапа» // Закерзоння. - Варшава, 1996. - Т.2. - С.112. Врешті, найнебезпечнішою для себе вважали його вороги. [14] [14] Fiala J. eskoslovensnskй ozbrojeni sily a zabespeenie pokojneho vyvoje revoluci v letach 1945-1947. // Historie a vojenstvi. - 1962. - №4. - С.506-507; Fiala J. Zprava o akci B. Praha, 1994. - C.121, 131, 158. olc J. Cesta slovenskich partizanov od celonarodneho protifasickeho povstania k Februaru 1948. // Historicky asopis. - 1961. - №1. - С.44. До речі, зважаючи на надзвичайну активність сотні і виконання нею найважчих завдань, деякі автори помилково називали її карною сотнею, [15] [15] Szczeniak A. Szota W. Droga do nikd. Dziaalno Organizacji Ukraiskich Nacionalistуw i jej likvidacja w Polsce. - Warszawa, 1972. - С.428.; Fiala J. Zprava o akci B. - C.121. хоча, як відомо, таких сотень в УПА не було взагалі.

Командир сотнi «Ударники-4» Bолодимир Щиґельський-«Бурлака» належить до найвiдомiших своїх побратимiв - його iм'я не сходило довгий час з шпальт чеських, словацьких, нiмецьких, iнших європейських та американських газет. Бiльш того, у звiтi Центрального Розвiдувального Управлiння (ЦРУ) про допит чотирьох старшин УПА, що прибули восени 1947 року до Нiмеччини, американцi називають «Бурлаку» правою рукою самого Степана Бандери. [16] [16] Див. публікацію цього документу у статті: В'ятрович В. Під прапором Степана Бандери через країни та кордони. // Визвольний шлях. - Кн.6. - 1999. - С.662. Незважаючи на це, ще донедавна не було написано навіть короткого біографічного нарису про життя леґендарного сотенного. Щойно в 1998 році з'явилась стаття автора цих рядків, метою, якої було подати загальну картину життя героя. [17] [17] В'ятрович В. Володимир Щиґельський-«Бурлака». // Нація і Держава. 1998. № 7. С.4. Надзвичайно велике значення для увічнення пам'яті Володимира Щиґельського мали відзначення 50-ої річниці його загибелі, що відбувалися в 1999 році в Перемишлі, Торонто та Львові. [18] [18] Про ці святкування див. частину «Повернення Бурлаки». Значною мірою завдяки їм авторові цих рядків вдалося знайти багато додаткових матеріалів, що дозволяють подати більш глибокий аналіз діяльності сотенного і проливають світло на багато до того часу нез'ясованих моментів його життя.