Володимир Вятрович - Сотенний «Бурлака»

Певні відомості подають і книги польських авторів, особливо, ті, що розповідають про діяльність сотні «Ударники-4» на Закерзонні. Найбагатшою фактографічно є нова книга Ґ.Мотики «Так було в Бещадах». [26] [26] Motyka G. Tak byo w Bieszczadach. Waki polsko-ukraiski 1943-1948. - Warszawa, 1999. Певна інформація є і в книзі Щесняка і Шоти «Дорога в нікуди». [27] [27] Szczeniak A. Szota W. Droga do nikd. Короткі, але змістовні дані про посадовий склад сотні «Ударники-4» подає «Інформатор про нелеґальні антидержавні організації і збройні банди, що діяли в Польщі у 1944-1956 рр.» [28] [28] ] Informator o nielegalnych antypastwowych organisacjach i bandach zbrojnich dziaajcich w Polsce Ludowej w latach 1944-1956. - Lublin, 1993. - C.146-147. Дуже багато тенденційної, свідомо перекрученої інформації містять книги іншого польського автора Владіслава Ярніцького «Спалена земля» та «Погоня за Бурлакою», [29] [29] Jarnicki W. W Pogoni za Burakem. - Warszawa, 1960; Jarnicki W. Spalona zemia. - Lublin, 1970. їх швидше можна трактувати як художній твір, аніж як вірогідне історичне джерело.

Цінним джерелом до написання цієї роботи послужили також, як опубліковані, так і записані автором, спогади людей, які особисто знаали уславленого повстанського командира.

Bолодимир Щиґельський вийшов з небагатої української родини. Його батько Омелян, 1892 року народження, походив із села Янковичі на Тернопільщині. [30] [30] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.1. // The Peter J. Potichnyj collection on Insurgency Counter-Insurgency in Ukraine Box 79 "Протоколи допитів Володимира Щиґельського-«Бурлаки»". В роки першої свiтової вiйни він воював на iталiйському фронтi, по її закiнченнi у 1918 році осiв у Львовi, де почав працювати взутярем. Того ж року Омелян Щиґельський одружився з Марiєю Прус, уродженкою Яричева на Львівщині, молодшою вiд свого чоловiка на 14 рокiв. Подружжя оселилося в будиночку на вулиці Довгій (потім перейменовано на вулицю Ясінського, тепер - Алішера Навої) на Знесінні. Тут 8-го серпня 1921 року у них народився син, якого назвали Bолодимиром. [31] [31] З актового запису про народження №178 від 14.08.1921. Копія виписки зроблена відділом реєстрації актів громадського стану Львівської області. Зберігається в особистому архіві автора. Сам Щиґельський на допитах називав дату 8.08. 1920 року, звідти ця дата перейшла в літературу див. Chnoupek B. Вказ. праця. - С.31, Kaucky F. Vandurek L. Вказ. пр. - С.94; Щесняк і Шота взагалі називають дату 1917 рік. (Szczeniak A. Szota W. Вказ. пр. - С.299), очевидно від них ця дата потрапила і до Мірчука (див. Мірчук П. Революційний змаг за УССД. - Ню Йорк-Торонто-Лондон, 1987. - Т.2 - С.123.) Помилково 1920 називав роком народження Щиґельського і автор цих рядків у своїх перших публікаціях. Проте коли і чому Володимир став називати себе на рік старшим далі в тексті. Через три роки в сiм'ї Щиґельських з'явилась ще й донька - Євгенiя.

Дитинство Володимира пройшло серед маленьких і звивистих вуличок Знесіння, характерних для цього району Львова. Зовсім недалеко від його помешкання здіймався над низькими будовами Високий Замок, оточений чудовим парком, що місцями нагадував справжній гористий ліс.Очевидно, саме з цими місцями були й пов'язані найяскравіші дитячі спогади майбутнього сотенного.

Батьки Володимира бажали не просто дати синові добру освіту, а дбали також про його національне виховання. Тому у 1927 році відправили його до початкової української школи імені Короля Данила, що знаходилася на вулиці Жулкевського, 62 (тепер вулиця Богдана Хмельницького). [32] [32] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.2; також: Спогад Степана Брилинського про Володимира Щиґельського. Записав Володимир В'ятрович 2.02.2000 року в м.Львові. Зберігається в особистому архіві автора. - С.1. Ось, що згадує про цей період життя сам Щиґельський: "Наскільки пам'ятаю, вчительський склад цієї школи складали виключно ідейні українці. Вони намагалися прищепити в наші душі під час навчання історії ідею боротьби українського народу за самостійну Україну". [33] [33] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.2. Закінчивши навчання в початковій школі, в 1931 році Володимир стає учнем Філії Академічної Ґімназії у Львові. Тут також панував український національний дух, всі викладачі, за винятком вчителів польської мови та польської історії, були українцями. Особливий наголос робився на вивченні української літератури та історії, які викладав ґімназистам професор Радзикевич. [34] [34] Protokol, spisany dnia 7.9.1947. - C.2.

Звичайно, великий вплив на формування юнака справляли не тільки ті ідеї, які йому намагалися донести в школі чи вдома, значною мірою до цього долучилися й події, що відбувалися в навколишньому світі. Адже юність Володимира Щиґельського припадає на бурхливі тридцяті роки, час, коли протистояння між свідомим українством і польською окупаційною владою дедалі більше загострювалося. Саботажна акція ОУН проти маєтків польських колоністів, пацифікація, атентати та інші бойові акції ОУН - це все те, що відбувалося довкола і що не могло не залишити слідів у свідомості Володимира. Безперечно, спричинився до формування майбутнього сотенного УПА й суд над бойовиками ОУН Біласом і Данилишиним, що набув дуже широкого розголосу. Мужня постава підсудних під час процесу та страти зробила їх ідеалами для тисяч українських юнаків. 22 грудня в день страти, коли всі українські церкви Львова прощались з героями могутнім дзвоном, напевно, не один з них згадував п'ятий пункт «Декалогу Українського Націоналіста»: "Пімстиш смерть великих лицарів".