Андрій Куліш - Голодомор 1932-1933 - Причини, жертви, злочинці

Головною установою, що чинила терор, було ЧеКа, негайно створене після захоплення влади, яке пізніше називалося ГПУ, ОГПУ, НКВД. Воно ж було й тим стрижнем, на якому трималася вся піраміда жидо-більшовицької влади. Від часу створення й майже до кінця 1936 р. очолювали ці органи терору й стабільности кривавої системи жиди: 1917–1926 pp. — Ф.Дзержинський; 1926–1934 pp. — В.Менжинський; 1934–1936 pp. — Г.Ягода (Ієгуда). З 1939р. по 1953 р. НКВД очолював жид Л.Берія. Не лише на початку створення, але й пізніше на 80–90 відсотків керівництво ЧеКа-ГПУ-НКВД складалося з жидів. Щоб у цьому пересвідчитись, достатньо прочитати роботи [10, 16,17]. Від жидівських прізвищ на їхніх сторінках болить голова. Але часто і під нежидівським прізвищем ховався затятий (у москалів є сильніше слово — "матерый") жид. Вони змінювали прізвища, щоб під виглядом "рускіх", а часто "поляков" та "латишей" чинити розбій та насильство, щоб свої злодійства було легше перекласти на замордований ними народ. На допиті 10 квітня 1938 р. Мирона Гулакова запитали: "Когда вы изменили фамилию Гольдфельд на Гулаков?". Він відповів: "В апреле 1920 г. при поступлении в органы ЧК мне дали эту фамилию" [10, с.308].

До жовтневого перевороту більшовики змінювали прізвища з метою конспірації. Це зрозуміло. Але кого треба було вводити в оману після того, як вони прийшли до влади?

За соціальним станом особовий склад ЧК-ГПУ-НКВД був набродом декласованих елементів, здебільшого з початковою освітою, часто у жидівських школах, де основним заняттям було вивчення жидівської Тори (п'ятикнижжя Мойсея). Посилаючись на науково-статистичні джерела, С.Білокінь пише: "На 1 березня 1937 р. нижчу освіту мали 18219 (76,3 %) оперативники УГБ НКВД/УНКВД (без кадрів ГУБ Центру)" [10, с.42]. Ще в кінці 19 — на початку 20 ст., коли народилися майбутні чекісти, переважна більшість жидів жила замкнутою общиною за тими ж законами, що були у юдеїв 300-1000 років тому. Прогрес цивілізації на внутрішній розпорядок їхнього життя вплинув мало (див. М.Грулев — Записки генерала-еврея, [13, с. 416–443]). На формування їхнього світогляду вирішальний вплив мав рабин та виховання у сім'ї, а тут вони всотували настанови Тори та Талмуду, провідною ниткою-ідеєю яких є ненависть до "гоїв", тобто всіх нежидів: "кращого з гоїв убий. Найкращій змії розчерепи голову" (рабин Шимон, Мехільта, 11 а, Талмуд). Випишу ще деякі "святі висловлювання" із Талмуду, що їх мають засвоїти жиди:

"Будьте немилосердними до християн" (Гілхот Акум 10.1).

"Християни створені, щоб служити і бути слугами жидів" (Мідаш Галкіот 225).

"Християни — це худоба, віслюки" (Зога 2,64б).

"Непотрібно молитися, вбиваючи (християн) у суботу" (Песагім 49ц) 14.

"Лише жид є людська істота, а всі інші народи не є людськими істотами, вони є звірами" (Бабга Кана 2,6).

"Дозволено зґвалтувати і трьохрічну нежидівку" (Абода Сара 3-А).

"Християни — це брудні тварюки" (Катубот 110б).

"Дозволяється обдурювати християн, навіть присягаючи" (Бабга Кама).

"Не провинився в убивстві той, хто вбив християнина" (Макот 7б).

"Християн потрібно вигублювати усіма засобами, які є, бо вони погани" (Загор, 1,25а).

Зазначу, що це лише невелика частина з того, чому жидівські вчителі-рабини навчають жиденят в юдейських школах, зокрема, і в державних в Руси-Україні у наш час, бо "свята ненависть" до християн сучасними жидами не засуджена й зі "святих книг" не вилучена. "Вся жидівська "наука", з її Старим заповітом і Талмудом, є сугубо расистська, взірця далеко гіршого, ніж гітлеризм" [14, с.223], а Адольф Гітлер порівняно з юдейськими пророками, що складали ці книги, був гуманістом.

Тепер люди, виховані на засадах ненависти до християн, отримали над ними необмежену владу. Що вони мали робити? Приводити у відповідність своє становище зі своїм світоглядом, чим вони негайно й зайнялись. Їхні дії мають назву "червоного терору" — від рік християнської крови, що була пролита юдеями-"комуністами". Під виглядом класової боротьби вони несамовито винищували християн, спочатку кращих з них, а потім усіх підряд, використовуючи для цього будь-який привід. Але жидів "чекісти" не чіпали. "Випадків фізичного знищення представників найкрупнішої та крупної жидівської буржуазії та осіб вільних професій-жидів не було або майже не було. Знищення ж буржуазії не-жидівської у роки терору було явищем звичайним", пише А.Дикий [13, с.80], який вивчив величезну кількість документів та особисто був свідком тих подій.

У серпні 1918 р. жид Кенігіссер застрелив жида Урицького. Щоб помститися за це, ЧеКа перебило 10 тисяч християн, які ніякого відношення до Кенігіссера не мали. Списки цих 10 тисяч нещасних були розклеяні на парканах та стінах будинків. "Що кидається в очі при читанні цих списків — це повна відсутність в них жидівських прізвищ, хоча жидами у той час уже був переповнений Петроград, не говорячи вже про багаточисельних жидів — крупних капіталістів та "буржуїв", що жили там на законній підставі і до революції" [13, с.149].