Андрій Куліш - Голодомор 1932-1933 - Причини, жертви, злочинці

Як би там не було, в 30-х роках на чолі правлячої кліки знаходились три особи, які вершили долями 180 млн. людей, християн та мусульман: грузинський жид-вихрест Сталін-Джугашвілі (у грузинській мові "джуга" означає жид, а "швілі" — син; повне і справжнє його назвище — Йосип Давид Віссаріонович Джугашвілі-Кохба); шабес-гой сіоніст Молотов (а чи не прийняв він таємно юдаїзм?) та жид Каганович. Але то лише була вершина правлячої піраміди. А хто ж складав саму піраміду?

На її самому нижчому рівні — майстер, бригадир, секретар партосередку, голова сільради, голова колгоспу, рядовий міліціонер, взагалі вся дрібна адміністративно-господарча рать — то гої-туземці; в районній ланці, в керівництві цехом чи заводом, в суді чи прокуратурі, починають метлешити жидки. Але в керівництві обласної й вищої ланки управління жиди відіграють вже вирішальну роль.

Почалося все з жовтня 1917 p., коли жиди прийшли до влади в Московській імперії під прикриттям робітничої партії, в керівних органах якої не було жодного робітника, і навіть москалі були рідкісним винятком. Щоб не бути голослівним, наведу списки Центрального Комітету соціал-демократичної робітничої (?) партії (більшовиків), пізніше названу РКП(б), та керівних органів тодішнього жидо-більшовицького уряду з урахуванням уточнень, встановлених вже після обнародування їх А.Диким [13, с. 451–462]. У передмові до цих списків він пише: "Список складений на основі даних, що друкувалися в газетах та часописах Рос. Соц. Федер. Республіки в роки 1917–1921. З причини багаточисельних випадків прийняття жидами чисто москвинських псевдонімів, а також відсутности вказівок на народність (племінну належність) осіб, про обрання чи призначення яких повідомлялося у пресі, за стовідсоткову точність списків поручитися не можна. Але загальну картину участи та ролі жидів у всіх областях життя Москвинської Держави, обернено пропорційну їх чисельности (1,1 % від усього населення), ці списки дають вірну…". Отже,

Жиди: Бронштейн (Троцький), Ульянов — Бланк (Лєнін), Апфельбаум (Зінов'єв), Лур'є (Ларін), Хаімов (Луначарський), Радомисльський (Урицький), Коган (Володарський), Розенфельд (Камєнєв), Смідович, Шварцбаум (Свердлов), Нахамкес (Стєклов);

Москалі: Криленко.

Отже, з 12 членів ЦК жидів — 11, москалів — 1.

1917 р. ці люди формували уряд (Совєт комісарів) та інші виконавчі установи. І ось що вони наформували (приводжу лише деякі з них):

Совєт народних комісарів

1. Голова совєта — Ульянов (Лєнін-Бланк) 11— жид

2. Комісар зовнішніх справ — Чичерін (батько— дворянин, мати жидівка) — жид.

3. Комісар у справах національностей — Джугашвілі (Сталін) — грузинський жид

4. Голова Вищої Економічної Ради — Лур'є (Ларін) — жид

5. Комісар по відбудові — Шліхтер — жид

6. Комісар Землеробства — Протіян — вірменин (?)

7. Комісар державного контролю — Ландер — жид

8. Комісар Армії та Флоту — Бронштейн (Троцький) — жид.

9. Комісар державних земель — Кауфман — жид

10. Комісар громадських робіт — Шміт — жид

11. Комісар громадського постачання — Є.Ліліана (Кніггісен) — жидівка

12. Комісар народної освіти — Луначарський (Хаімов) — жид

13. Комісар віросповідань — Шпіцберг — жид

14. Народний комісар внутрішніх справ — Зінов'єв — жид

15. Комісар громадської гігієни — Анвельт — жид

16. Комісар фінансів — Гуковський — жид

17. Комісар по пресі — Коган (Володарський) — жид

18. Комісар по справам виборів — Урицький — жид

19. Комісар юстиції — Штейнберг — жид

20. Комісар по евакуації — Фенігштейн — жид.

Як бачимо, під капелюшком "диктатури пролетаріату" стирчали жидівські ріжки.

Захопивши владу у чужій країні, жиди могли утриматися лише завдяки терору. Його здійснювали військові або воєнізовані формування: армія, комісаріат внутрішніх справ та створена в його надрах "Чрезвычайная Комиссия", скорочено ЧК. На жидівській мові ЧеКа означає бійню для худоби. Це співпадіння не було випадковим. Невдовзі після створення ЧеКа зайнялося масовими вбивствами нежидів-гоїв, які по поняттям Талмуда гірші, ніж худоба, й він вимагає їх вбивства. Троцький називав ЧеКа "железной когортой партии".

Для "непролетарських елементів" суспільства (але не для жидів!), тобто провідної верстви народу (урядовців старого режиму, дворян, підприємців, купців, письменників, науковців, священників тощо) та членів їх сімей, яких не було причини зразу розстрілювати, були створені концтабори. Спочатку ЧеКа направляло туди тих, хто не підтримував революції, а пізніше й тих з перерахованої категорії, хто її підтримував. В концтаборах вони мали загинути повільною смертю. Концтабори створювали Лєнін-Бланк, Троцький, Камєнєв, Зінов'єв, Свердлов — все жидки, але декрет підписав 15 квітня 1919 р. голова ЦВК москаль Калінін, і називався він "Про табори примусових робіт" [10, с.130]. Перший пункт цього декрету передбачав створення концтаборів в усіх губерніях, а їх організацію й завідування ними було покладено на губернські ЧеКа, тобто, на жидів. Отак немов би руками москаля робилася жидівська справа.