Андрій Куліш - Голодомор 1932-1933 - Причини, жертви, злочинці

А.Дикий приводить особовий склад Військового комісаріату із 43 осіб, з них москалів — 0, а достовірно засвідчених жидів — 36: Бронштейн (Троцький), Фішман, Ромм, Мейчик, Лівенсон, Позерн, Губельман, Кальманович, Бекман, Глузман, Зузманович, Гіршфельд, Склянський, Шородан, Петч, Штейнгард, Глейзер, Полонський, Лехтінер, Бруно, Шульман, Розенгольц, Мейгоф, Казенгольц, Геккер, Цейгер, Гіттіс, Лазімер, Кольман, Метказ, Зак, Слузін, Зільберман, Спіро, Давидович, Смідович.

1. Народний комісар — Апфельбаум (Зінов'єв) — жид

2. Його помічник — начальник ЧК — Урицький — жид

3. Начальник пропаганди — Гольденпрудін — жид

4. Голова економічної комісії Петроградської комуни — Ендер — жид

5. Віце-голова комісії гігієни — Рудін — жид

6. Комісар по евакуації біженців — Фінігштейн — жид

7. Його помічник — Абраам Крахмал — жид

8. Комісар Петроградської преси — Володарський — жид

9. Комісар Московської преси — Красіков — жид

10. Комісар Петроградської поліції — Фейєрман — жид

11. Начальник бюро преси — Мартінсон — жид

12. Московський комісар громадської безпеки — Розенталь — жид

13. Член Совєта Петроградської комуни — Зорке — жид

Всього 12 осіб. З них достовірно установлених жидів — 7: Мейнкман, Гіллєр, Модель, І.Розміровіч, Іселєвіч, Красіков, Анвельт. Решта подані як поляки, вірмени, латиші, у чому можна засумніватися. Москалів — 0.

Всього 36 осіб. З них достовірно установлених жидів — 28: Дзержинський (голова), Шкловський, Кнейфіс, Цейстін, Разміровіч, Кронберг, Хайкіна, Шауман, Лентовіч, Ривкін, Делафабр, Циткін, Є.Розміровіч, Г.Свердлов, Бізенський, Блюмкін, Алєксандровіч, Рейтенберг, Фінес, Закс, Яков Гольдін, Гальперштейн, Кніггісен, Дейбкін, Ліберт, Фогель, Закіс, Шиллєнкус. Решта подані як москаль (1), латиші, вірмени.

Така ж картина спостерігається в усіх інших комісаріатах та відомствах. Жиди прийшли до влади й стали правлячим народом. А.Дикий називає їх правлячим класом, але це не зовсім вірно. В багатонаціональних імперіях є і правлячий народ, і правлячий клас. До правлячого класу імперій можуть входити й представники не правлячого народу. У Московській царській імперії правлячим народом були москалі, а правлячим класом — поміщики-феодали, зокрема й поміщики поневолених народів.

У Московській більшовицькій імперії правлячим народом майже на 30 років стали жиди, які складали менше, ніж 2 % чисельности населення, а правлячим класом — номенклатура, куди входили також представники поневолених народів. Зважаючи на малу чисельність жидів, вони могли повністю контролювати лише верхні щаблі влади. На самому низу ієрархічної піраміди їх майже не було, але серед 500 найвпливовіших керівників більшовицької імперії вони складали біля 85 % відсотків.

"В записах (протоколах показань) 439 та 469, 65 сесії Сенату США, записано:… "в 1918 р. урядовий апарат у Петрограді складався із 16 справжніх москалів та 371 жида, причому 265 з цього числа прибули із Нью-Йорка" [13, с.125]. Мала чисельність жидів в імперії врешті-решт привела їх до політичної поразки в кінці 30-х — середині 40-х років.

Жиди не були б жидами, аби з найбільшою вигодою для себе не скористалися зі свого панівного становища в імперії. В той час, як тисячі сімей тіснилися в непридатних до життя приміщеннях, жиди, що приїздили до міста, негайно отримували упорядковані квартири. Їм надавалася перевага при влаштуванні на роботу, особливо керівну.

В 20-х роках, коли по всій імперії відбувалися масові виключення студентів "за соціальним походженням" із навчальних закладів, жидів не виганяли і на їх непролетарське походження не зважали. Більше того, вони мали пільги для вступу до вузів. Посилаючись на жидівські джерела ("Еврейский мир", 1939 р.), А.Дикий наводить такі дані стосовно складу студентів у 1935 р. [13, с.189]:

На одну тисячу москалів було студентів-москалів — 2,8;

на одну тисячу українців — студентів-українців — 2,0;

на одну тисячу жидів — студентів-жидів — 20,4.

Дослідниця голодомору Є.Яценко виявила у Полтавському обласному державному архіві (Ф.Р-2064. оп. 1, спр.264, арк.30,31) довідку Робітничо-селянської інспекції про калорійність обідів у їдальнях м. Кременчука в 1-му та 2-му кварталі 1933 р. Уважного ознайомлення з нею достатньо, щоб зробити висновок, чия тоді була влада. Бажано також згадати ту частину листа студента Г.Ткаченка з Рибоводного технікуму, де він описує харчування "простих" студентів у менш голодний 1932 р. (с.20–22). Отже, подаю назву підприємства, зафіксовану калорійність та необхідну калорійність (число у дужках):